У соцмережі з’явився допис учня Бурштинського енергетичного фахового коледжу про реалії студентського життя і навчання.
З доданих документів та інформації, з’ясовуємо, що Іван Зекунов – дитина-сирота і внутрішньо переміщена особа.
Учень пише про упереджене ставлення до нього з боку директора, образи та приниження. А ще повідомляє, що у студентському гуртожитку діє нелегальний готель, а навчальні майстерні здаються в оренду приватному бізнесу.
У коментарях читачі підтримують допис автора, випускники коледжу пишуть власні відгуки.
«Всі чудово знають, що керівник БЕКу вважає себе царем закладу, заставляє щоразу голосувати за нього, погрожує, що знайде того, хто голосував проти. Всі бояться. Жах», – Tetiana Tetiana.
«Дозволю собі висловити свою окрему думку та підтримати автора публікації. Я навчалася в цьому закладі у період 1998-2002 рр., закінчила енергоколедж з червоним дипломом з відзнакою, опісля закінчила НУ “Львівська Політехніка” також з відзнакою і Український Католицький Університет, однак є моменти,які залишаються в пам’яті назавжди.
Публічні “бичування” студента, Олександр Дмитрович мав звичку час від часу викликати на сцену якогось бідолаху, і при всіх присутніх ображати цю молоду людину, давати оцінку його особистості, його рідним тощо. Це було гидко навіть тоді. Ніхто з нас ще не знав такого слова, як “булінг”, але, напевно, Олександр Дмитрович так самостверджувався…
Другий момент-це благодійні внески, їх здирали з бідних студентів, доходило навіть до того, що бухгалтерія не подавала відомості на стипендію для групи, якщо хтось один не здав благодійного внеску. Тоді приходив староста,чи класний керівник, і казав, що через те, що припустимо Гук не здала благодійного, нашу групу не подали на стипендію. Далі розцінки за вступ станом на 1998 рік були такі: 600 американських доларів коштував вступ на кіповця (автоматизація), 800 на електрика і від 1000 до 2000 на економічний, на теплотехніка можна було прорватися без грошей.
Вже пізніше, коли я працювала в міській раді керуючою справами виконкому, то Олександр Дмитрович разів 20 повторював свою улюблену фразу:”Та наша сім’я тобі освіту дала!”. Тобто коледж він давно вважав своїм, приватним. Однак, роки минають, а він там таки засидівся. Сподіваюсь, що автор посту подав заяви, куди треба, і нарешті зміниться довічний директор, я думаю, на життя окрім пенсії він собі відклав достатньо», – Olya Holovashkina.
Тарас Тушер: «Я прожив у гуртожитку шість років – це, напевно, були найкращі роки мого життя. Навіть у найлютіші морози ми завжди ходили в шортах, бо гуртожиток був дуже теплим. При гуртожитку працював спортзал на першому поверсі, і щойно ти виходив із нього — одразу йшов у душ. Душові були як на першому, так і на п’ятому поверсі, і в них завжди була необмежена кількість теплої води.
Комендант щовечора після відбою проводила обхід: вимикала світло в коридорах, якщо ми його забували вимкнути, і стежила за спокоєм. Наш вихователь, який працював на поверсі, завжди заохочував нас до чистоти в кімнатах і на поверсі загалом.
Ще раз повторю – це були найкращі часи. 2017-2023».
Допис Івана Зекунова:
«Бурштин – мальовниче місто, відоме своєю історією та навчальними закладами. Одним із них є Бурштинський енергетичний фаховий коледж, який привабив мене через інформацію в соцмережах. Я вирішив вступити сюди, щоб здобути освіту та професію, однак реальність виявилася шокуючою, – пише Іван Зекунов.
Приниження та дискримінація з боку директора
З першого дня навчання я зіткнувся з упередженим ставленням. 1 вересня ввечері директор коледжу звернувся до мене, наголосивши, що я – “складна дитина”, що я маю певний статус, і одразу дав зрозуміти, що такі студенти, як я, йому не до вподоби. Висловлювання мене неабияк здивувало. Але справжній шок настав під час загальних зборів.
Перед усіма студентами та викладачами директор почав відкрито принижувати мене, називаючи мене “проблемним”, і навіть обговорюючи мій фінансовий стан. Він почав розпитувати про мою стипендію, скільки я отримую, натякаючи, що я “живу за рахунок держави”.
В якийсь момент він перейшов до особистих образ, почавши обговорювати мій сімейний стан. Він дозволив собі сказати неприпустимі слова про мого батька, використовуючи лайку, яку я не хочу тут навіть повторювати. Це було не просто образливо – це було приниження перед усіма.
Але навіть цього йому здалося мало. Директор змусив мене вийти перед усіма і “вибачатися”. Вибачатися – за що? За те, що я вступив у цей коледж? За те, що маю статус? За те, що просто існую?
Це була не просто неповага – це була відкрита дискримінація, моральний тиск і зловживання владою.
Нелегальний “готель” у гуртожитку – це норм
З першого дня проживання в гуртожитку стало зрозуміло, що умови тут – жахливі. Старі меблі, розвалені ліжка, санвузли в аварійному стані. Але найбільше здивувало інше: на території гуртожитку функціонує нелегальний готель “Мрія”.
Мій колега вирішив перевірити цю інформацію та зателефонував адміністратору готелю. Йому чітко повідомили вартість
двомісний номер – 350 грн за добу.
У той час, як студенти живуть у кімнатах із ліжками, які розвалюються, в готелі зроблено євроремонт, встановлено нові меблі, є окремий душ і туалет. Більше того, студенти мусять ходити в душ на першому поверсі, тому що в їхніх кімнатах немає умов, тоді як у “готелі” все облаштовано на сучасному рівні.
Це пряме порушення законодавства. Коледж – це державна установа, а гуртожиток призначений для студентів, а не для нелегальної діяльності з метою збагачення.
Оренда навчальних майстерень під приватний бізнес
Ще одним кричущим фактом стало те, що навчальні майстерні коледжу здаються в оренду приватним підприємствам. У цих приміщеннях, де мали б навчатися студенти, працює компанія, яка виробляє інтернет-кабелі та іншу продукцію.
Це є порушенням статті 191 Кримінального кодексу України (привласнення або розтрата майна), а також статті 364 (зловживання владою або службовим становищем).
Замість того, щоб використовувати майстерні для навчання студентів, директор віддає їх у користування бізнесменам, отримуючи з цього прибуток.
Що каже закон?
Директор діє в розріз із законодавством:
Гуртожиток є частиною державної власності (Закон України “Про освіту”, ст. 63). Здавати кімнати без погодження з Міністерством освіти – незаконно. Оренда навчальних майстерень без відповідних дозволів порушує Закон України “Про оренду державного та комунального майна”, а також Кримінальний кодекс України (ст. 364, 191, 366 – службове підроблення). Гроші, які директор отримує за оренду, не фіксуються в офіційній звітності, що є ухиленням від податків (ст. 212 ККУ).
Що далі?
Я подав заяви в усі відповідні органи, зокрема:
Міністерство освіти і науки України Державну аудиторську службу Правоохоронні органи
За цими фактами відкрито кримінальне провадження. Справу вже розглядають відповідні органи, до судова справа і я впевнений, що винні мають понести відповідальність.
Чому це важливо?
В Україні триває війна. Наші воїни віддають життя за майбутнє країни, ми боремося з ворогом, який прагне знищити нас. А тут, у тилу, відбувається мародерство вже на рівні освітніх закладів.
Як таке можливо? Чому на наших очах наживаються на студентах і державному майні? Чому коледж, який мав би готувати фахівців для України, став приватною годівницею для керівництва?
Якщо ми зараз мовчатимемо, то чим тоді кращі за тих, кого ми засуджуємо?”
