Юрий Касьянов Офіцер ЗСУ, волонтер, активіст
Один день з життя на Донбасі
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; margin: 10px 0; order: -2; } #mobileBranding { margin: 0 !important; } }
Недалеко від нашого місця ночівлі прилетів КАБ, і розніс на будівельне сміття давно порожню будівлю, в якій, на щастя, нікого не було, і яку російські аналітики помилково вважали місцем дислокації замість нашого. Нам пощастило.
Взагалі Донбас – місце контрастів. Тут найбільша на квадратний кілометр кількість фастфудів, кафе, ресторанів, продуктових магазинів і магазинів військового спорядження. І тут найбільше «прилітає» смертоносного заліза на той самий квадратний кілометр. Сьогодні ввечері в цьому прифронтовому кафе не можна знайти місця, щоб погрітися, завтра вранці від цього місця залишається один будівельний пил…
На Донбасі практично немає лісів, у яких можна було б укрити військову техніку і самим сховатися. Напівпокинуті села і рідкі посадки – ось і все, що є для нашого підрозділу. На дверях у похилений будиночок «часів Очакова і підкорення Криму» напис маркером «Занято! ХХ бригада, 25 батальйон, телефон ХХХХХХХХХХХ”, усередині – хаос, розруха, провалена підлога і спадаюча стеля. На триногому, колченогому столі – п’ять десятків яєць, залишених тут, напевно, ще напередодні зими. Місце – так собі, у бліндажі було б краще, проте поруч є надійний льох.
Холодний вітер пронизує до кісток, і кидає в обличчя жовто-білий пил із найближчого кар’єру. Що там видобувають – нам невідомо, але величезні «крокуючі» екскаватори і жахливі за розмірами вантажівки працюють день і ніч під обстрілом, за десять кілометрів від фронту. Напевно, викопують по максимуму українські корисні копалини для майбутніх поколінь, перш ніж їх передати Трампу.
Донбас – горбиста місцевість. На кожній висоті накопано окопи, влаштовано бліндажі, чергують ППОшники, стоять антени зв’язку з нашими безпілотниками, і антени ребовців і реровців. У кожній низині (майже в кожній) облаштовано полігони, на яких тренуються стріляти з усіх видів зброї, керувати дронами, окопуватися і надавати першу медичну допомогу.
У повітрі – хмара ворожих безпілотників. Я не кажу навіть про фпв-дрони, мавики, дрони «зі скідами», які працюють «плюс десять від ЛБС», а далі, на глибину до 70-80 кілометрів від лінії фронту, щільно працюють «зали», «орлани», «суперками». Ми тут – як у тирі. Варто лише на хвилину зупинитися, і ти вже – гарна мішень, особливо якщо запускаєш безпілотник чи розгортаєш якусь антену. Орки не шкодують іскандерів на такі цілі.
Але якщо пощастить, і ввечері буде час заїхати в Крам, і взяти запашної кави в теплому, але задушливому від десятків військових кафе, ти розумієш, що життя, загалом, прекрасне. Ще один день прожито. А завтра все може перетворитися на пил…
