Білорусь на чолі з Лукашенком дуже багато українців сприймає мало не як країну мрій (відповідно до проведеного наприкінці минулого року опитування “Рейтингу”, із лідерів інших країн українці найкраще ставляться до Лукашенка. – “ГОРДОН”). Лукашенко для них – “Сталін, якого на вас немає”, лідер, здатний навести той самий міфічний “лад”.
Наприклад, увігнати в землю по коліно главу сільради за “обісрану худобу”, наказати в один момент посадити директора заводу за розбиті вікна на підприємстві і дати мудру пораду народу не жерти картоплю на ніч. Приблизно це значна частина суспільства вкладає у слово “лад”. Ну щоб хтось організував за них життя і побут, ще й з батьківською турботою.
На думку цих людей, у Білорусі все гаразд. Там заводи, дороги і згущене молоко за ДСТУ. Реальна економічна і політична підоснова “радянської влади, у якої все вийшло”, – це занадто нудно і незрозуміло. Чого голову морочити, за тебе лідер думає.
Здається, значна частина українців, яка захоплюються успіхами Білорусі, знайде і виправдання масовим арештам, жорстокому розгону й іншим атрибутам побудови комунізму. А якщо протести закінчаться падінням Лукашенка, то скажуть перед телевізором: “А, слабким виявився на перевірку, не потягнув”.
Але пікантність цієї майже релігійної віри в “диво Білорусі” в тому, що український електорат Лукашенка за таких справ не жив. Вони б першими пішли проти свого пророка, якби у дворах на районах їх почали без розбору гвинтити за прогулянку із собачкою, ламаючи кінцівки у кращому разі. Тому що “а нас за що?”.
А ні за що. Думати треба, міркувати. І бажано, вчасно. Наповнювати слово “лад” реальним його змістом, не чекати на “доброго Сталіна”, постаратися самим пофарбувати свій під’їзд і зварити смачне згущене молоко, собі і на продаж. Диви – і не знадобиться чудове начальство, яке покарає поганих і насипле борщу. Та й скидати його теж не знадобиться.
Джерело: Serhii Shcherbyna / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
