Без смайликів вже практично неможливо уявити сучасне листування в месенджерах. Сьогодні у нього день народження, а отже, привід більше про нього дізнатися. Розповідаємо
Офіційне народження смайлика сталося 38 років тому. Тоді, 19 вересня 1982 року, професор Університету Карнегі-Меллона Скотт Фалман вперше запропонував використовувати три символи, що йдуть поспіль: двокрапку, дефіс і закривальну дужку.
Це було зроблено для позначення “усміхненого обличчя” в тексті, який набирається на комп’ютері. Зрештою ідея Фалмана стала фактично революційною в електронному лексиконі.
Лист зі смайлами, який Фалман відправив на місцеву електронну дошку оголошень, мав такий вигляд:
“19-Sep-82 11:44 Scott E Fahlman 🙂 From: Scott E Fahlman I propose that the following character sequence for joke markers: 🙂 Read it sideways.
Actually, it is probably more economical to mark things that are NOT jokes, given current trends. For this, use :-(“
Але тоді, у 1982 році, це була не перша поява смайлика. Цей символ зустрічався і раніше.
Трохи історії
Найдавніший смайлик було знайдено 18 липня 2017 року. Його виявила команда археологів з Туреччини та Італії під час розкопок у турецькому місті Каркамиш. Смайлик було нанесено на поверхню глиняного глечика для шербету, виготовленого приблизно в 1700-х роках до н. е.
Для позначення позитивних емоцій смайл (як піктограму) використовували в Словаччині в XVII столітті. Там в архівах виявили документ, в якому місцевий юрист показав своє задоволення прочитаними документами.
У 1919 році чотири смайли (сумних і веселих) використовував у нотах своєї п’єси In Futurum Ервін Шульгоф.
Стилізоване зображення людського обличчя для вираження емоцій використав режисер Інгмар Бергман у фільмі “Портове місто”. Зображення виказувало страждання.
Вже щасливе обличчя, наприклад, використовувалося в рекламних кампаніях фільмів “Лілі” в 1953 році та “Жижі” в 1958 році.
У 1963 році американський комерційний художник Гарві Болл створив для однієї з рекламних кампаній зображення щасливого обличчя, яке малося використовувати на кнопках.
Зроблене ним зображення у вигляді темних овальних очей і складок з боків рота на яскраво-жовтому фоні стало найбільш знаковою версією.
На початку 1970-х років зображення популяризували брати Бернар і Мюррей Спейн із Філадельфії, які використовували його в кампанії з продажу нового товару.
Вони виробляли кнопки, кавові кружки, футболки та інші предмети, прикрашені смайликом і фразою “Щасливого дня”.
До 1972 року вони продали близько 50 млн зображень щасливого обличчя.
Що зараз?
Смайлики з моменту своєї появи еволюціонували. Приблизно ось так:
Далі настав час різних анімованих смайлів – так званих емодзі й анімодзі.
Але поряд з цим класичні смайли нікуди не зникли і все ще залишаються популярними.
