До 1991 року це свято відзначалося підпільно
В Україні щорічно 23 травня відзначається День героїв. Це свято встановлено на честь українських вояків – борців за волю України, передовсім, лицарів Київської Русі, козаків, повстанців, українських січових стрільців, вояків армії УНР, УПА та діячів ОУН. А тепер докладніше.
Історія
У 1941 року у Кракові відбувся Другий великий збір Організації українських націоналістів. Головною метою збору було утвердження ідей українського націоналізму і постанов, що стосуються політичного, військового, економічного та соціального життя на українських землях. Крім цього, Другий великий збір постановив щороку, 23 травня, святкувати День героїв.
Наголошується, що травень було обрано для святкування у зв’язку з тим, що саме в цьому місяці пішли з життя лідери й ідеологи українського націоналістичного руху.
3 травня 1924 помер один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський. 25 травня 1926 у Парижі загинув один із лідерів української революції 1917-21 років Симон Петлюра. 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби обірвав життя організатора українського націоналістичного руху Євгена Коновальця.
До 1991 року свято святкувалося підпільно, з проголошенням незалежності України захід почав набувати популярності. Станом на 2019 рік День героїв досі не є офіційним державним святом.
Герої сучасної України
За останні роки до списку героїв додалися учасники Революції гідності і українці, які здійснили подвиг в районі бойових дій на Донбасі.
В останні роки звання “Героя України” отримали понад 150 осіб, серед них:
1. Герої Небесної сотні (посмертно)
Близько ста осіб, які загинули на Майдані у 2014 році.
2. Олександр Аніщенко (посмертно)
Загинув 5 травня 2014 року під час початку антитерористичної операції під Слов’янськом, рятуючи товариша по службі від вибуху гранати.
3. Сергій Кульчицький (посмертно)
Генерал-майор Нацгвардії. Загинув 29 травня 2014 року внаслідок падіння вертольота Мі-8, який збили з ПЗРК біля гори Карачун у Донецькій області.
4. Костянтин Могилко (посмертно)
Командир екіпажа транспортного літака АН-30Б, який було збито 6 червня 2014 над Слов’янськом. Коли літак почав падати на житлові квартали міста, Могилко наказав членам екіпажу залишити літак, а сам ціною власного життя направив палаючий апарат за межі міста.
5. Василь Сліпак (посмертно)
Соліст Паризької національної опери. Він був активним учасником Помаранчевої революції, а з початком Революції гідності очолив волонтерський рух і координував у Франції громадські акції, спрямовані на підтримку України. З 2015 року воював на Донбасі. Василь Сліпак загинув 29 червня 2016 від кулі снайпера поблизу Луганського Бахмутського району Донецької області.
6. Руслан Лужевський (посмертно)
5 травня 2014 року група солдатів, яку очолював Лужевський, потрапила в засідку в ході боїв за Слов’янськ. На самому початку бою Лужевський отримав важке поранення і до останнього патрона прикривав відхід своїх товаришів. Загинув від поранень на місці бою.
7. Ігор Гордійчук
Особисто очолював загони спецназу, виконуючи завдання глибинної розвідки далеко за лінією фронту, командував боями по заняттю Савур-Могилу. Протягом 12 днів безперервних боїв героїчно утримував позицію, незважаючи на поранення і контузію. Під час виходу з Іловайська отримав важке поранення голови.
8. Михайло Забродський
Командувач ВДВ ЗСУ, екс-комбат 95-ї окремої аеромобільної бригади. У 2014 році 95-та бригада під командуванням Забродського здійснила рейд у тил противника. За два тижні, виконуючи бойові завдання, бригада Забродського пройшла 470 км від Слов’янська до Маріуполя, потім вздовж російсько-українського кордону, і через Луганськ повернулася до Слов’янська. На думку американського експерта Філіпа Карбера, це був найдовший рейд збройного формування у новітній історії.
9. Євген Межевікін
Танкіст, майор ЗСУ. Під ворожим обстрілом здійснив евакуацію підбитої БМП-2 з екіпажем зі злітно-посадкової смуги донецького аеропорту. У вересні 2014 екіпаж Межевікіна знищив 2 танки бойовиків біля терміналу донецького аеропорту. Через кілька днів відбувся бій українського Т-64 проти трьох російських Т-72, один з яких було підбито. У наступних боях було підбито ще 2 ворожі танки.
10. Володимир Гринюк
Майор ЗСУ. Став наймолодшим Героєм України серед учасників АТО. Його штурмова група з двадцяти бійців в лютому 2015 року розімкнула Дебальцевську дугу, захопивши частину населеного пункту Логвинове. Особисто знищив 3 одиниці техніки та близько 30 бойовиків. Отримав осколкові поранення, але продовжив керувати своїм підрозділом.
Святкування Дня героїв
Незважаючи на те, що офіційно День героїв відзначається 23 травня, святкові заходи відбуваються весь тиждень, на який припадає свято. Масові заходи в основному відбуваються в п’ятницю, суботу і неділю. Широко свято відзначають на Галичині.
Зазвичай, на честь свята студенти Львівського державного університету фізичної культури несуть вулицями Львова смолоскипний вогонь. Його запалюють в селищі Білогорща (на місці загибелі командувача УПА Романа Шухевича) і несуть до пам’ятника Тарасові Шевченку та до меморіалу загиблим воїнам УГА на Личаківському кладовищі.
Естафетний вогонь у Білогорщі запалюється під час урочистого віче і освячується місцевими священиками. Раніше цю символічну місію виконував син командувача Юрій Шухевич. На початку естафети промовляється клятва назавжди берегти пам’ять про українських героїв.
Цього року, у зв’язку із карантинними обмеженнями, свято навряд чи будуть відзначати масштабно.
З 2014 року відбулося значне поширення святкування в центральних та східних регіонах України. І зараз національно-патріотичні організації домагаються встановлення Дня героїв офіційним державним святом.
