Найчастіше люди заражаються через недотримання соціальної дистанції.
У лікарнях достатньо захисних засобів, апаратів штучного дихання та основних ліків. Проте обіцяних доплат ще немає. Пацієнт постійно хоче зірвати маску, розповідає інший наш співрозмовник. Якщо ця вентиляція відбувається тривалий час, на обличчі можуть утворюватися навіть пролежні. Бажано постійно бути поруч комусь із персоналу. Якого, на жаль, бракує, – йдеться у матеріалі texty.org.ua.
В одній із лікарень нам дали вдягнути захисне спорядження медиків. Захисні окуляри запітніли за кілька хвилин, дихалося в цупкій масці важко, рукам в гумових рукавичках було некомфортно. А медики працюють в цьому одязі повний робочий день, іноді й довше.
«Найскладніше в захворюванні — його новизна й недослідженість»
Інфекційне відділення обласної клінічної лікарні 29 лютого прийняло першого в Україні пацієнта з ковід-19. Тоді відділення було розраховане на 60 ліжок, а згодом, коли захворюваність почала зростати, наказом по лікарні під лікування інфікованих коронавірусом перепрофілювали 30 ліжок лор-центру, а з квітня 45 — пульмонологічного і 30 ліжок урологічного відділень. Зараз 165 ліжок готові прийняти пацієнтів, а на кінець тижня там лікувався 121 хворий. Тобто, місця є «з запасом».
До першого пацієнта було найбільше уваги — і медиків, і преси. Адже він тоді був єдиним. Тож про дуже… скромні умови перебування в інфекційному відділенні у 130-літньому приміщенні лікарні йшлося вже тоді. Але коли про них написали американські журналісти та Deutsche Welle, усі наче прозріли і «помітили» реальність.
21-го травня Чернівці відвідав Міністр охорони здоров’я Максим Степанов. Побував і в обласній лікарні. У коментарях у соцмережах чернівчани жваво реагували на повідомлення про пересування міністра. Наприклад, депутат Чернівецької міськради Андрій Романчишин припустив, що міністр сказав неправду про безкоштовне лікування хворих на ковід-19:
ЗРАНКУ ДО ОБІДУ ТАМ ДО 20 ЧОЛОВІК ЧЕКАЮТЬ НА РЕЦЕПТИ, ЩОБ КУПИТИ ЛІКИ РІДНИМ, ЯКІ НА ІНТЕНСИВНІЙ ТЕРАПІЇ
Купувала собі те, чого бракувало, й сама завідувачка — адже також перехворіла на ковід-19, три тижні була на лікарняному. З 1 травня уже знову «в строю» і плекає надію, що вироблені організмом антитіла виробили імунітет проти повторного зараження. Але береженого, каже, і Бог береже — і користується наявними засобами захисту, яких, стверджує, зараз уже є достатньо — забезпечила і держава, і доброчинці.
Про отримання обіцяних центральною владою «300% доплати» міністрові не доповідали — не було про що.
Чекають 8 лікарів, які працюють у відділенні і яким було непросто у квітні, коли четверо з них захворіли, а хворі майже заповнили усі передбачені ліжка. І серед цих хворих були й тяжкі, що потребували реанімаційних заходів… Чекають медсестри, багато з яких також перехворіли, чекають санітарки, яких не вистачає, бо охочих працювати за 3,5 тисячі — геть небагато. І якщо добове чергування лікаря полягає в прийнятті зміни, обході, огляді хворих, консультаціях, документуванні і звітуванні, то медсестри цілодобово з хворими, через дві доби. І у кожної з цих робіт — свої важкі моменти.
І поки уряд розпочав послаблення карантинних заходів, у Чернівецькій області знову 5 померлих від пневмонії (2 підтверджених випадки коронавірусу, 3 — з підозрою) за добу 23 травня.
Лікарка підтверджує, що складність захворювання — саме в його новизні і недослідженості на цей час. І що найголовнішими заходами безпеки є дотримання дистанції між людьми та гігієна.
Після першого пом’якшення карантину в Україні від 11 травня у буковинських медиків особливого оптимізму не додалося. Місцева статистика не демонструє спаду захворюваності. А коли минулого четверга міністрові охорони здоров’я Максимові Степанову в показовій реанімації 1-ї міської лікарні, базової з лікування ковід-19, повідомляли про два місця, що звільнилися для пацієнтів — то, на жаль, йшлося не про одужання попередніх хворих. Вони померли.
Анестезіолог-реаніматолог вищої категорії Роман Курулюк підтверджує, що ще кілька тижнів тому бували дні, коли в цьому відділенні реанімації перебували 5-6 осіб. Але вже від минулого тижня менше як 9−11 не буває. І навіть коли звечора з’являються підстави когось перевести у звичайну палату — до ранку на звільнене місце доставляють нового пацієнта. Проблема триває, і про неї реаніматологи знають не з телевізійних звітів відповідальних осіб, а з власних буднів.
Попри новизну і недослідженість захворювання, певні висновки вже можуть робити і наші медики.
Пацієнт, якому застосовують неінвазивну вентиляцію, має постійне бажання зірвати маску, розповідає наш співрозмовник. Якщо ця вентиляція відбувається тривалий час, на обличчі можуть утворюватися синці, навіть пролежні. Пацієнтові потрібно дуже переконливо пояснювати, що ця маска — це просто життєва необхідність для нього. І бажано постійно бути поруч комусь із персоналу. Якого, на жаль, бракує. Бракує не тільки тому, що не йдуть сюди працювати, а тому, що нормативи не відповідають реальним потребам лікування від ковід-19. Просто фізично не можуть четверо людей однієї зміни (лікар, дві медсестри і одна санітарка) доглянути дванадцятьох таких важких пацієнтів у реанімації — це не той випадок, коли достатньо нагляду за лежачими хворими через монітори спостережних камер.
Про необхідність уточнення нормативів завідувач відділення Дмитро Білоус, для якого комфорт як перебування пацієнтів, так і роботи персоналу — на чільному місці, говорив міністрові. А коли той спитав про оплату, відповів, як на замовлення: «Саме поїхали по гроші». Як не дивно, але так і було: зранку 21 травня надійшли кошти на доплату за березень, а уже з квітня лікарня має угоду саме на оплату пакету «лікування від ковід-19». Хоча нюанси «тарифної сітки» на оплату роботи хірургів та анестезіологів дуже складні. Сам оклад невеликий, а надбавки йдуть за так звану «оперативну активність», у той час як лікування ковід-19 не передбачає оперативних втручань. Хоча лікування таких пацієнтів, підключення до апаратів ШВЛ і вчасне та правильне зняття з ШВЛ — робота, не простіша за операції.
Звісно, що медики, які працюють безпосередньо з хворими на ковід-19, і самі перебувають під особливим ризиком. Хоча засобами захисту, каже Роман Курулюк, вони цілком забезпечені.
В інтернеті прості лікарі можуть спілкуватися в групах, чатах з професорами, можемо на рівних обговорювати практичні ситуації, ділитися напрацюваннями, не чекаючи конференцій чи спеціальних нагод! — каже пан Роман. І розповідає, як завдяки таким обговоренням дійшли висновку, що відділенню необхідний найкращий апарат ШВЛ — Hamilton C3 Pro. І тепер цей апарат замовлений і зовсім скоро він буде — в єдиної лікарні в обласному центрі!
Медичне устаткування на пів мільйона гривень, передане лікарні від «Нафтогазу», чекає свого офіційного введення в експлуатацію (міністр пообіцяв прискорити відрядження інженерів, які це забезпечать). Новим переносним рентген-апаратом тут уже користуються. Ліків для реанімації, каже Роман Курулюк, є достатньо — і антикоагулянтів, і релаксантів, і витратних матеріалів. Тільки стан хворих, буває, дуже швидко змінюється від ступеня середньої важкості — до важкого. Хвороба підступна, і на забезпеченість ліками не дуже зважає…
Від 13 березня, коли інфекційне відділення Кіцманської центральної райлікарні, що обслуговує свій і сусідній Заставнівський райони, почало приймати перших хворих із симптомами ковід-19, через нього пройшло 130 пацієнтів. Більш ніж у половини з них підтвердили інфікування коронавірусом, а в когось підозра, на щастя, залишилася підозрою. Хтось пройшов реанімацію (є 6 місць інтенсивної терапії) і апарати штучної вентиляції легень… Усі 55 ліжок відділення (30 ліжок інфекційного відділення, і перепрофільовані 25 терапевтичного) довго не стоять порожніми, і пом’якшення карантину в країні оптимізму на Буковині на цей час не додає.
Головний лікар Володимир Хромюк запевняє, що засобів захисту у медиків району достатньо: за березень і квітень це була чи не єдина лікарня в області, де не було жодного медпрацівника, який би захворів на ковід. На жаль, у травні не всім вдалося вберегтися, і хтось ще проходить лікування, один уже отримав повторний негативний результат тесту і повертається до роботи. Як це вдавалося? Дотримувалися рекомендацій, які надходили від ОДА, здійснювали інфекційний контроль — розмежували потоки пацієнтів і персоналу (організувати окремі входи, щоби інфіковані ковід-19 чи контактні особи, чи медики, які їх лікують, не перетиналися зі здоровими, «зонували» перебування пацієнтів і персоналу в медзакладі), робили кварцування, використовували дезінфекційні засоби.
Засобів наразі достатньо, а далі все залежатиме від ситуації: якщо вона не поліпшуватиметься, засоби витрачатимуться і, відповідно, знадобиться поповнення.
КРІМ ВЛАДИ, НАМ ДУЖЕ ДОПОМОГЛИ І ВОЛОНТЕРИ
З пацієнтами працюють безпосередньо як 23 працівники як інфекційного відділення, так і терапевтичного, відділення медицини невідкладних станів, і лаборанти, рентгенологи, анестезіологи… За потреби долучається персонал поліклінічного відділення, неврологічного, кардіології та інші.
Але 300% доплати «за боротьбу з ковід-19» медики Кіцманщини за квітень ще очікують, отримали лише за березень — лікарня підписала з НСЗУ угоду на цей пакет послуг і сподівається незабаром отримати решту коштів.
Кіцманські медики забезпечують пацієнтам одужання не лише ліками і доглядом, а й гарним настроєм: на День вишиванки медсестра Лілія Єремійчук розмалювала захисні костюми співробітників орнаментами, які імітують вишивку. Адже бути на робочому місці у вишиванках цьогоріч їм ніяк не можна було — то відсвяткували отак.
У реанімації не буває вихідних
Суботній ранок у реанімаційному відділенні Новоселицької центральної районної лікарні не був спокійним: доставили пацієнтку без свідомості. На тіло жінки-безхатька хтось натрапив на місцевому звалищі. Виявилася живою, розпочали інтенсивну терапію, прийшла до тями… Вона стала четвертою пацієнткою розрахованого на 6 ліжок реанімаційного відділення, розповів черговий лікар-анестезіолог Андрій Рудько. Він і показав відділення журналістам.
Донедавна воно було суміжним із іншими відділеннями лікарні: з нього був вихід у терапію, далі розташовується кардіологія, неврологія… Після початку епідемії коронавірусу його відокремили, і в суботу там лікували трьох пацієнтів із підозрою на ковід-19.
Посередині коридору — червона лінія, її сторонні не переступають. Лікар — у повному «спорядженні»: багаторазовий захисний костюм, маска, шапочка, рукавички. Каже, що, заходячи в палату до хворих, ще й одягає халат зверху. Палати і санвузол (новий, також облаштований з початком епідемії) — праворуч від червоної лінії, їдальня, ординаторська — ліворуч. У коридорі стоїть портативний рентген-апарат. Решта апаратури, необхідної для забезпечення життєдіяльності пацієнтів, — у палатах. Туди вже нам зась.
Наш співрозмовник, анестезіолог Андрій Рудько, працює тут від 2003 року. Він говорить, що коронавірус — це не звичайний сезонний грип:
Карантинні заходи вважає адекватними. «Якщо, порівнюючи нашу статистику зі статистикою інших країн (Франції, Італії), казати, що в нас випадків інфікування не так уже й багато, то варто зважати й на те, скільки тестів у нас робиться! Їх також порівняно небагато. Тому й так».
На забезпечення не скаржиться. Зазначає, що епідемія дала поштовх оновленню матеріально-технічної бази реанімації. Як і колеги з інших лікарень, стверджує, що доплат за протидію ковід-19 він і його колеги поки не отримували — тільки те, що належить по тарифній сітці, залежно від напрацьованих годин. «Був період, коли багато лікарів, медсестер, санітарок похворіли — тоді працювали через добу. Зараз добу — через дві або через три. Графік мобільний — бо ж щодня може трапитися, що хтось захворіє. Але на допомогу готові прийти з інших відділень. Навіть у найважчий період жодна людина не пішла з роботи. З реанімації не звільняються», — додає.
З одного з вікон висить багаторазовий захисний костюм. Мабуть, сохне після дезінфекції.
Палатна медсестра інфекційного відділення, яка назвалася Наталею, за хвилину після нашого натискання на кнопку дзвінка відімкнула двері і люб’язно показала нам відділення зсередини, перед тим надавши одноразові захисні костюми.
Пройшлися поверхами. У частині приміщень встигли зробити ремонти до початку епідемії. Тож дев’ятеро хворих, які лікуються зараз у відділенні, лежать у відремонтованих палатах. По одному в палаті — і навіть «бокс №13», попри «нещасливий номер», зайнятий. Але в решті палат ремонт не завершений. Виглядає це все трохи не так, як у фільмах про доктора Хауса.
Але користуються новим кардіографом. Привезли нову пральну машинку, яку ще не підключили, але підключать — адже каналізація є. Контейнери для забору матеріалу зберігаються в новому холодильнику.
Друга хвиля захворюваності, якої очікуємо на вересень, може настати вже зараз
Новоселицький міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Чернівецький обласний лабораторний центр МОЗ України» уже з 1 квітня мав би бути переведений на фінансування з місцевого бюджету. Хтозна, на яку б його діяльність того фінансування вистачило, якби не епідемія. Переведення відклали, і розпочали яке-не-яке відновлення вертикалі санітарної служби в країні. Може, не в тих обсягах, в яких вона була раніше — та таких, мабуть, і не потрібно. Але фізико-хімічна, мікробіологічна і паразитологічна лабораторії, які тут досі працювали на древньому обладнанні 60-х років, цілком виправдають своє існування, забезпечуючи результатами кілька районів. А тепер, отримавши від районної влади та ОТГ дистилятори, мікроскопи, автоклав, сухожарові шафи, зможуть працювати по-справжньому.
В.о. завідувача міжрайонного відділу лабораторних досліджень Вадим Хмель порівнює свою роботу на початку епідемії і тепер:
Почалося все приблизно 14 березня з випадку в селі Топорівці. Спочатку разом з поліцією відстежували всі контакти. Згодом, коли зросла чисельність, відстежити контактних осіб стало важче.
Автор Мар`яна Антонюк. Джерело: texty.org.ua
