У своєму попередньому пості я висловив ідею, що чиновникам Фонду державного майна України, які реалізували незаконну операцію зі зміни генерального директора ТОВ ЗТМК, було б непогано визнати свої помилки.
На мою думку, саме з визнання власних помилок паном Сенниченком та його підлеглими може початися розмова про розвиток підприємства, і хоч якийсь діалог між ФДМ як власником 51% акцій ЗТМК і приватним інвестором.
Особисто я є активним і послідовним прихильником такого діалогу та взаємодії, і не моя провина, що представники держави всі останні роки відмовлялися працювати над розвитком комбінату спільно із приватним інвестором. Відсутність згоди між акціонерами – найстрашніше, що може статися з будь-яким підприємством. На жаль, саме цим шляхом ішла держава у випадку із ЗТМК. Водночас я чудово розумію, що визнати свої помилки Сенниченку та його команді буде складно.
І знаю чому.
Упевнений, що ні Сенниченко, ні його заступник Ігнатовський ніколи б не вдалися до зміни генерального директора ЗТМК, не розписавши барвисто всі плюси цього рішення десь нагорі. Чиновники ФДМ нічого не розуміють в управлінні промисловими об’єктами, однак апаратна чуйка в них явно є.
Упевнений, що голова Фонду держмайна заздалегідь підстрахував себе якимось формальним схваленням із боку керівництва країни. І тут починається найцікавіше. Не сумніваюся, що, презентуючи свій геніальний план щодо повернення під державний контроль ЗТМК, Сенниченко “забув” розповісти про дві важливі речі.
Перше – що в чиновників ФДМ немає законного сценарію швидкої зміни гендиректора ТОВ ЗТМК. Що вони будуть вимушені діяти незаконно. Що це буде чітко зафіксовано.
Ухваливши 29 травня на так званих зборах акціонерів ЗТМК рішення про моє звільнення і призначення новим генеральним директором Сергія Лубенникова, Фонд держмайна насправді підставив державу, а не захистив її інтереси.
Нескладно було передбачити, що приватний акціонер, права якого було грубо порушено, домагатиметься справедливості в судах. І цієї справедливості обов’язково доб’ється – не в Україні, так у міжнародних інстанціях.
Навіщо було на рівному місці створювати цей конфлікт?
Друге, про що пан Сенниченко навряд чи став би доповідати, так це про те, що некомпетентні кадри, яких ФДМ планує завести на підприємство, дуже швидко дестабілізують роботу ЗТМК.
Понад 3 тис. працівників підприємства, які опиняться перед загрозою невиплати заробітних плат, зупинки виробництва й імовірного звільнення – це катастрофа. Катастрофа для Кабінету Міністрів, Офісу президента України, нового голови Запорізької ОДА, і далі за списком.
3,5 тис. осіб, яких Фонд державного майна фактично взяв у заручники своїм прагненням що б там не було поставити на ЗТМК ручного гендиректора – це НП для Запоріжжя і удар по авторитету влади.
Про ситуацію на підприємстві мені відомо все. І невдоволення людей, шокованих тим, що відбувається, мені зрозуміле.
Упевнений, що Дмитро Сенниченко не вважав за необхідне повідомити Кабінет Міністрів України та Офіс президента про всі ці ризики. Ще мине зовсім небагато часу, і Сенниченко замість переможних постів почне писати пости виправдувальні, розповідаючи щось там про неефективне попереднє керівництво.
Дам ще один невеликий прогноз.
ФДМ цю кашу заварив. Але розгрібати доведеться всім світом.
До чого й закликаю всіх готуватися.
Джерело: Владимир Сивак / ЗТМК
Опубліковано з особистого дозволу автора
