Головне, що потрібно розуміти про білоруські вибори: якби проти Лукашенка балотувалася табуретка, табуретка перемогла б.
І горе-аналітика про кількість ніжок у табуретки, дерево, з якого вона зроблена, і колір, у який пофарбована, нічого, окрім сміху, не викликала б.
Світлана Тихановська – абсолютно випадкова людина. Мав балотуватися її чоловік, популярний антилукашенківський YouTube-блогер. Але його посадили в СІЗО. Інших потенційних кандидатів теж або посадили, або просто не допустили до виборів. А Тихановську допустили, тому що Лукашенко не злякався домогосподарки, яка до пуття не вміє розмовляти на камеру. І помилився. Вона перемогла.
Тому що білоруси втомилися від Лукашенка. Настільки, що готові голосувати за кого завгодно.
Ні, ця домогосподарка не збирається керувати державою. План простий: перемогти Лукашенка, звільнити політв’язнів, провести нові, чесні вибори. Якщо цей план вдасться, хз, хто стане президентом.
Ось тільки для його реалізації потрібно домогтися визнання своєї перемоги. А з цим погано. Тому що жодних структур в опозиції немає. Лукашенко протягом 26 років зачистив усе, що ворушилося.
Тому люди хаотично і некеровано вночі виходили на вулиці своїх міст і билися з ОМОНом, висловлюючи своє обурення плювком в обличчя – цифрами на користь Лукашенка, оприлюдненими ЦВК.
Я бачу, що людей, які йдуть під національними білоруськими біло-червоними прапорами (державним у Білорусі Лукашенко зробив злегка відретушований прапор БССР) і кричать “Жыве Беларусь!” і “Верым, можам, переможам!”, називають агентами ФСБ.
Друзі, ви й…бнулися. Цей протест проти Лукашенка. Нічого більшого в ньому немає.
Чи захоче Росія використовувати його собі на користь? І херу зрозуміло, вона так робить завжди.
Чи маємо ми через це підтримувати “совка”, який фальсифікував вибори, торгується, як дорожче продати себе Путіну?
Друзі, ви й…бнулися. Це один хрін, як у січні 2014-го підтримувати Януковича, “а то Путін нападе”.
У білорусів попереду довгий і складний шлях, хай як закінчиться ця історія. І відмовляти їм у праві його пройти – це, м’яко кажучи, дивно для людей, які пройшли два Майдани.
Джерело: Роман Шрайк / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
