Лукашенко як нещастя.
Звісно, зовсім не випадково, що у прибалтійських країнах сформувалася цілком європейська система, а в Туркменії або Таджикистані – азіатська деспотія. Перед розвалом СРСР радянські республіки перебували на різних рівнях розвитку європейського культурного впливу. За цим показником їх можна було розподілити на три групи: високорозвинена Прибалтика, республіки, що розвиваються (Білорусь, Україна, Росія, Закавказзя), країни зі слабким європейським впливом (Середня Азія і Казахстан). У групі середньорозвинених республік найбільш європейською країною була, як не дивно тепер це чути, Білорусь.
Однак не тільки початковий рівень розвитку визначив долі колишніх радянських республік. Як відомо, окрім об’єктивних причин, історію країн, як і життя людей, визначають суб’єктивні випадковості. Можна сказати, деяким країнам щастить, а іншим – ні. Білорусі страшенно не пощастило з Лукашенком.
Мені часто доводилося спілкуватися і працювати з білорусами. Це один із найбільш ментально європейських народів на пострадянському просторі. Найбільше вони мені здаються схожими на німців. Спокійні, розважливі, відповідальні, без російської хвацькості і східної підступності. Білорусь давно могла б стати нормальною демократичною європейською країною рівня Литви або Латвії. Але 1994 року в республіці сталося страшенне нещастя – до влади прийшов Лукашенко. Йому вдалося на десятиліття занурити країну в застійне болото, установити одну з найогидніших диктатур, позбавити білорусів перспектив на майбутнє.
У найскладніші роки постсовка білоруси, не встигнувши звикнути до демократії, обрали президентом спритного демагога, якому вдалося потім побудувати систему тотального насильства та пропаганди. Цей сумний досвід об’єднує Білорусь із Німеччиною. Законослухняність, спокій, чиношанування білорусів, які об’єднують їх із німцями, схвальні й у демократичній країні риси, за диктатури допомагають маніпулювати населенням, тримати його в рабстві.
В історії, як і в житті, невдачі чергуються з успіхами. Білорусам страшенно не пощастило з Лукашенком, але тепер у них країни з’явився шанс на успіх. Якщо вдасться скинути Луку і водночас відбитися від Путіна, Білорусь навіть у короткостроковій перспективі здатна стати справді європейською, демократичною країною.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
