Десятки потерпілих. Судові засідання розтягнуті на роки. Гучні заяви та…справа, яку намагаються «зам’яти». Так працює наша судова система. Так її недосконалість використовують нечесні на руку ділки.
Історія пожежі в готелі «Токіо Стар», яка забрала життя дев’яти осіб, є дуже показовою. У серпні 2019 року, за гарячими слідами, спробували призначити винних. Розпорядження взяти на контроль, знайти та покарати – звучали від чиновників та державних діячів різного рівня. Минуло понад два роки. Що ж відбувається сьогодні? Де відкрите та чесне розслідування? Де покарані відповідальні за цю пожежу? Де судові рішення?
Їх немає.
Торішнього серпня у Приморському суді розпочався розгляд щодо Сергія Дурача. Це той Дурач, який, згідно з документами, був єдиним керівником та власником підприємства ТОВ «Готель Паровоз» – приміщення, де почалася пожежа. Це той Дурач, який після трагедії переховувався за межами України. Це той Дурач, який після смерті відомого одеського бізнесмена та політика Вадима Чорного зайнявся рейдерством його підприємств… І, незважаючи на послужний список, сьогодні почувається цілком комфортно та впевнено в Одесі.
То що з судовим розглядом? А воно вже більше року! знаходиться на підготовчій стадії. Така неспішність у справі реального власника приміщення, де спалахнула пожежа, викликає подив і наштовхує на різноманітні корупційні думки.
Засідання переносять та відкладають. Причини цього вибираються нехитрі. Справа в тому, що для проведення слухань про час та місце мають бути поінформовані усі учасники процесу. У тому числі постраждалі. Останніх – понад сорок. З технічних причин сповістити їх суд не може. Грошей на поштову кореспонденцію не передбачено. Держава справно фінансує лише два судові органи – Вищий та Вищий антикорупційний суди. Ось вам і реформа у дії. А що робити простим смертним?
Захисники пана Дурача сподіваються не лише на «фінансові труднощі» системи, а й справно користуються нехитрою схемою відведення суддів. Привід формальний, але цілком дієвий. Тим більше що кількість відводів законом не обмежена. Чи можна вважати такі дії захисту зловживанням прав? Цілком! Скільки це може тривати? Кому і для чого вигідний такий перебіг подій? Відповідь очевидна.
Так, у вересні поточного року вони оголосили чергове відведення. Найчастіше такі питання розглядають протягом трьох днів. Але не в цьому випадку. Засідання, призначене на 12 жовтня, перенесли на кінець листопада.
Про судовий процес над Сергієм Дурачем практично не говорять у пресі. Та й про трагічну пожежу згадують лише напередодні чергових роковин. Ще рідше ми чуємо про Закон – перед яким усі мають бути рівними. Адже відповідно до частини 3 статті 55 «Кодексу цивільного захисту України» забезпечення пожежної безпеки покладається на власника земельної ділянки та іншого об’єкта нерухомого майна або орендаря, якщо це обумовлено договором, а також на керівника суб’єкта господарювання.
Через недосконалість системи, відсутність фінансування, а можливо і продуманий план із затягування розгляду справи обвинувачений перебуває на волі. Переміщається містом. «Вирішує» свої питання. Має потенційну можливість впливати на свідків.
Більше двох років минуло з моменту пожежі, яка забрала життя дев’яти осіб. Резонанс вщух. Розгляд справи стає безстроковим. Враження, що його планомірно «зливають», перетворюється на впевненість. Апелювати до верховенства права не доводиться.
На жаль, українське суспільство змушене жити з перманентним відчуттям повсюдної безкарності та несправедливості. А це завжди призводить до нових трагедій. Люди не звертаються до судів, бо не вірять, що можуть знайти там істину. Люди не звертаються до правоохоронців тому, що не вірять у незаангажованість системи. Люди не борються за справедливість тому, що не вірять у її торжество. А якщо у людей не залишилося віри, не залишилося довіри до основоположних інститутів влади, то що чекає на нас завтра?
