Сьогодні, 21 вересня, на території Вінницької міської лікарні № 1 вінничани, які пережили трансплантацію органів, висадили «Алею життя» кілька молодих яблунь. У такий спосіб вони прагнули висловити вдячність своїм донорам за шанс на друге, нове життя. Це вже друга подібна акція у Вінниці. Перша «Алея Життя» була закладена у вересні минулого року. Тоді пацієнти з різних районів Вінницької області вперше зібралися разом, щоб висадити молоді яблуні, розповісти свої історії і озвучити нагальні проблеми. А їх вистачало: при потребі у 5 тисяч пересадок на рік, Україна могла профінансувати таке дороговартісне лікування лише кільком сотням хворих, решта залишаються зі своїми проблемами сам на сам.
Серед таких «щасливчиків» торік опинився і Сергій Довгань, який потребував трансплантації печінки. Але через зміну влади в країні отримати державне фінансування на проведення оперативного втручання за кордоном йому не вдалося. Кошти на лікування Сергія збирали усією вінницькою громадою. Неабияку підтримку надали побратими по службі Сергія – рятувальники. І коли родина приїхала в Білорусь на операцію і повідомила, що необхідну суму зібрали люди – тамтешні лікарі не повірили.
«Торік ми спостерігали за цією акцією через Facebook, тому що були у Мінську і очікували на трансплантацію. Тоді тут була мати Сергія, вона допомагала садити дерево так би мовити «авансом», – з надією на те, що дерево живите, як і її син, – розповідає дружина Сергія, організаторка акції Тетяна Довгань. – Сьогодні ми вже самі посадили своє дерево. Сергій вже рік живе з пересадженою у Мінську печінкою і почувається значно краще. Він допомагає організовувати цю акцію, яка покликана подякувати нашим донорам і нагадати державі про актуальні проблеми. Серед них системне забезпечення імуносупресивними ліками, які захищають донорський орган від відторгнення; надання можливостей для санаторно-курортної реабілітації та створення умов для постійного лікарського супроводу і діагностики».
Загалом, як каже Тетяна, здобуття трансплантаційної незалежності є вкрай важливим для нашої країни. Адже щороку десятки, сотні людей вимушені їхати за кордон, щоб провести трансплантацію. Хоча все це можливо робити в Україні, але для цього треба створити відповідні умови, нормативну базу, відповідні можливості для українських фахівців. Все це буксує розвиток галузі, змушує людей боротися за своє життя і дає шанс на одужання лише одиницям.
Так, на Вінниччині, зараз за даними Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА, станом на 2020 рік на обліку перебувають 62 людей з пересадженими органами, в тому числі 7 – з печінкою, 51 – ниркою (у т. ч. 1 пацієнт з комплексом «нирка-підшлункова»), 3 – з серцем, 1 – з кістковим мозком. У 2019 році загальна кількість трансплантованих була ще меншою – 57 осіб (49 – нирка, 4 – печінка, 3 – серце, 1 – кістковий мозок).
«Зараз ми намагаємося підтримувати пацієнтів, які потребують трансплантації, особливо на початку цього шляху. Тому що, коли людині оголошують подібний діагноз – це шок. Особливо, коли думаєш про те, що в Україні система трансплантації не достатньо налагоджена, і ми лише спинаємося на ноги у цьому питанні, – продовжує Тетяна. – Хотілося б, щоб для цих пацієнтів і пацієнток Україна забезпечила післяопераційний супровід. Щоб були належні умови для здачі аналізу, щоб було достатнє забезпечення ліками, які дозволяють цим пацієнтам жити. Щоб в Україні вистачало фахових спеціалістів і таких «щоб» можна назвати ще багато. Головне зараз, що ми всі разом – підтримуємо один одного».
Після висадки молодих дерева учасники акції пов’язали на саджанці зелені стрічки. Це міжнародний символ підтримки донорства органів і тканин. Вперше таку стрічку, як символ подяки донорам та їхнім сім’ям, а також як нагадування про тих, хто помер, не дочекавшись операції, використали в США в 1990-х роках. І до 2000-х цей символізм охопив увесь світ.
Детальніше про акцію, історії вінничан із трансплантованими органами та головні проблеми галузі – читайте зовсім скоро на сторінках газети «День».
Олеся ШУТКЕВИЧ, Вінниця
Фото авторки
*/
