Григорій Маленко – український підприємець, експерт у галузі управління репутацією в інтернеті й творець MediaMonitoringBot у Telegram, за допомогою якого можна за ключовими словами відстежувати поширення інформації в інтернеті. Він також читає лекції в Києво-Могилянській академії, виступає із тренінгами та майстер-класами.
В інтерв’ю виданню “ГОРДОН” він зазначив, що традиційні медіа втратили монополію на інформацію. У виниклому інформаційному хаосі користувачі намагаються вибирати відомості, які безпосередньо їх цікавлять. Ця особливість впливає на комунікації і може зіграти провідну роль на майбутніх місцевих виборах, які відбуватимуться в умовах обмежень, пов’язаних із карантином.
Фактично навколо нас інформаційний хаос. З одного боку, у такому середовищі неможливо щось приховати і все таємне стає явним. З іншого – це чудове поле для дезінформації
– В Україні складна історія зі словом “репутація”. І політики, і бізнес, може, і вкладають у це кошти, але не особливо дорожать. Як вважаєте чому?
– Багато хто вважає, що у людей коротка пам’ять, тому немає необхідності працювати над репутацією. Мовляв, якщо щось сталося, можна просто почекати – за якийсь час усе забудуть. У деяких випадках це виправдано.
Малий і середній бізнес, напевно, справді менше дбає про репутацію, тому що йому потрібно продавати і зростати. Великий бізнес – зовсім інша справа. Він працює з репутацією і з кожним роком вкладає в це дедалі більше грошей.
До речі, ще у 2011 році про репутацію в пошукових системах мало хто думав. Але зараз ситуація змінилася. Ми бачимо все більший інтерес до SERM (розшифровують як Search Engine Reputation Management, що в перекладі з англійської означає “управління репутацією в пошукових системах”) і до того, як репутація в Google впливає на бізнес і персон. Якщо подивитися статистику, рівень довіри до Google значно більший, ніж до інших медіа. Коли люди щось шукають за назвою компанії, бренда, іменем людини, у них серйозне і довірче ставлення до одержаної інформації. За результатами пошуку вони орієнтуються, ухвалюють рішення про покупку або співпрацю.
В онлайні простіше оцінити репутацію, оскільки її можна оцифрувати. Дуже спрощено: якщо за назвою твоєї компанії більше ніж половина посилань Google негативні – це погано, якщо всі позитивні – добре. Це чітко і зрозуміло. Надалі репутація в мережі ставатиме ще важливішою для бізнесу.
– Загалом в Україні люди, які прийшли до влади, швидко втрачають набутий кредит довіри. Соціологи вважають, це особливість менталітету, а ви як думаєте?
– Я не вважаю, що це особливість українського менталітету. Радше це специфічність політичної системи, помножена на глобальні інформаційні тренди. Усього-на-всього 30 років тому у влади була монополія на медіа та інформацію, яку через них транслювали. Інформаційний порядок денний диктували з єдиного центру, і він лунав через конкретні інформаційні канали.
Зараз же ми маємо величезну кількість джерел інформації і ще більше медіа. Правду кажучи, кожен користувач Facebook стає окремим медіа. Ми вже звикли жити у стані надлишку інформації і неймовірної швидкості інформаційного потоку. Фактично навколо нас інформаційний хаос. З одного боку, у такому середовищі неможливо щось приховати і все таємне стає явним. З іншого – це чудове поле для дезінформації. У всьому цьому “борщі” бути красивим і “в усьому білому” неможливо. Особливо якщо влада робить помилки, а це неминуче.
Не варто списувати літніх людей. Вони дуже швидко адаптуються і все одно потрапляють в інформаційний простір соцмереж, хай навіть і побічно
– Чи успішні в роботі з репутацією в інтернеті українські політики?
– Незабаром місцеві вибори, ось ми і подивимося, хто з них добре працює з репутацією. Зараз карантин, й епідситуація в жовтні навряд чи поліпшиться. Виборча кампанія ще більше залежатиме від роботи з онлайн-репутацією. Ми побачимо дуже коротку і насичену кампанію, де важливим елементом буде саме інтернет.
– Але в Україні багато сіл і селищ, де досі інтернету немає.
– Це питання досить короткого часу. Рівень урбанізації в Україні вже понад 70%, і він і далі зростає. Також люди дедалі частіше відмовляються від телебачення у класичному його розумінні. Перефразую відому цитату з фільму: “Нічого не буде. Ні кіно, ні театру, ні книг, ні газет – лише суцільний інтернет”.
Ось один приклад. Білорусь. Telegram-канал Nexta Live має 2,1 млн підписників. Одне повідомлення в каналі в середньому набирає 800 тис. переглядів. По суті, це головний інформаційний канал, який висвітлює події в Білорусі та інформаційно протистоїть офіційним ЗМІ Олександра Лукашенка. Його точно читають не тільки містяни віком 23–45 років. Не варто списувати літніх людей. Вони дуже швидко адаптуються і все одно потрапляють в інформаційний простір соцмереж, хай навіть побічно.
– На вашу думку, репутація президента Володимира Зеленського сильно постраждала протягом останнього року?
– Так, і це було неминуче. Він прийшов на хвилі величезних очікувань. Його команді вдалося зробити неймовірно вдалу виборчу кампанію. Кандидат Зеленський, з одного боку, зміг задовольнити попит на “нового і чесного політика з народу”, а з іншого – об’єднати в цьому пориві дуже різні соціальні групи та аудиторії. З кожним новим рішенням президента Зеленського від нього відколюється підтримка людей, очікувань яких він не виправдав. Думаю, що результат партії “Слуга народу” на місцевих виборах буде холодним душем після успіху парламентської кампанії.
В Україні є постійний запит на нову політичну силу, постійний запит на нових політиків: ці зламалися – несіть інших. Ця історія незмінна
– Ви мали досвід участі в політиці, працювали із “Самопоміччю” та Андрієм Садовим. Ви задоволені цим досвідом?
– Я задоволений будь-яким реальним досвідом. Це завжди про зростання і розвиток. Я прийшов, так би мовити, з вулиці до громадської приймальні “Самопомочі” у Дніпровському районі Києва і сказав, що хочу вкласти свою цеглинку в розбудову великої успішної держави. Це було наприкінці 2014 року. У 2015-му був керівником Дарницького районного штабу на виборах до Київради, потім – главою Дарницької районної організації партії, потім – членом виконкому Київської міської організації. У 2019–2020-му керував київським міським штабом Андрія Садового на президентських виборах. Це був гарний досвід, який неможливо здобути на Coursera.
– А ви побачили політику інакше? Адже зануритися самому у процес – це не те саме, що спостерігати збоку.
– Це справді принципово різні речі. З одного боку, усе дуже просто, оскільки політики – це звичайні люди. З іншого боку, дуже складно, настільки, наскільки складними можуть бути взаємини між людьми. У мене була можливість познайомитися і попрацювати з дуже різними людьми з різних сфер. Цей досвід і це спілкування великою мірою змінили сприйняття того, що відбувається в суспільстві.
– Як ви думаєте, чи є майбутнє у “Самопомочі”?
– Регіональне – так. На національному рівні – не впевнений. Якщо хтось скаже, що знає, що буде в Україні за два роки, цій людині можна розсміятися в обличчя. Як би хтось не хотів, але реально прогнозувати неможливо. “Чорні лебеді” всіх відтінків летять зграями в різні боки, до того ж уранці, удень і ввечері.
В Україні є постійний запит на нову політичну силу, постійний запит на нових політиків: ці зламалися – несіть інших. Ця історія незмінна. Оскільки зараз умовно момент, коли прийшли супернові, молоді, без досвіду і не завжди суперкомпетентні, я думаю, маятник хитнеться, і в наступному великому електоральному циклі буде запит на інших людей – людей із досвідом та успішним минулим. Чи я помиляюся, ми побачимо на наступних великих виборах, можливо, уже президентських або парламентських.
Київ не сам собою, на нього впливає не найефективніша державна машина
– Запитаю вас як киянина та жителя Дарницького району, який є не найкращим і не найкомфортнішим місцем для життя: що треба насамперед зробити для Києва?
– Є суперважливі речі, від яких усе танцює. Наведу приклад. Приблизно у 2011 році Дарницьким мостом пустили транспорт. Тривалий час його під’їзди і з’їзди не освітлювали, міст ніби є, а світла немає! Ми із хлопцями писали запити, робили звернення. Виявилося, що міст, як і під’їзди до нього, досі не введено в експлуатацію, вони перебувають на балансі в “Укрзалізниці” у статусі будмайданчика. Весь цей час тривають якісь процедури, але міст недобудовано, і, коли буде, незрозуміло. І це вже питання на стику Кабміну і київської влади. Або має бути рішення зверху, або проактивна позиція Києва. На жаль, поки що не бачимо ні першого, ні другого.
Ще один приклад. На вулиці Драгоманова є крихітний клаптик зелені – парк “Позняки”. Уже п’ять років парк майже не освітлюють. Гроші на освітлення вкрала компанія-підрядник. Слідство досі триває. Світла немає. Бачите, навіть щодо таких маленьких питань ми впираємося у глобальні державні проблеми. У цьому разі – у питання ефективності роботи правоохоронців і судів. Тому важливо не забувати, що Київ не сам собою, на нього впливає не найефективніша державна машина.
Якщо спробувати абстрагуватися від цього і просто відповісти, що насамперед потрібно Києву, то це дві речі. Перша: людиноцентрична стратегія розвитку міста, де на чільному місці – якість життя киянина. Друга: команда людей, які будуть, не зважаючи ні на що, її реалізовувати. Київ із кожним роком усе складніше назвати зеленим містом і вже неможливо називати містом каштанів. Мені здається, що Київ рухається не туди.
– Виходить, хто б не став мером, швидко вирішити нагальні питання він не в змозі?
– У мене є чітке розуміння, що потрібно обирати не мерів, а команди. Будь-яка людина, яка стала мером, усе одно зіткнеться із завданнями, де важлива команда. Команда зі спільними цінностями та цілями. Меру буде потрібна підтримка й у КМДА, і в Київраді. Тому треба дивитися не тільки на політика, а й на його команду. Дивитися, що ці люди робили. Адже саме вони робитимуть (або не робитимуть) зміни в місті.
– Ви обрали б Віталія Кличка на другий строк?
– Точно не голосуватиму за нього.
– А за кого голосуватимете?
– Подивлюсь на команди, ще рано ухвалювати рішення.
– Чим Кличко вам не догодив?
– У мене є стійке відчуття, що він не керує процесами в місті, у нього є дуже невелика ділянка того, що він розуміє і на що впливає. Ремонти навколо – це добре і приємно. Але якщо говорити про глобальні рішення для міста, то їх немає.
Ми, як і раніше, забудовуємо місто висотками. Скільки станцій метро відкрили за Кличка? Скільки мостів? Ось у мене біля будинку нарешті зробили асфальт. Запитання: це заслуга Кличка чи мого сусіда, який два роки писав у всі інстанції купи листів із проханням відремонтувати дорогу? То, може, мій сусід, який домігся вирішення проблеми, буде кращим мером?
Спочатку MediaMonitoringBot створювали для людей, які працюють у сфері комунікацій. На практиці виявилося, що частина користувачів використовує бот як тематичну стрічку новин
– Ви вже зауважили, що ми живемо в епоху інформаційного хаосу. Ця обставина підштовхнула вас до ідеї створення MediaMonitoringBot?
– Усе почалося у 2011 році, коли я прочитав в англомовному тематичному блозі абревіатуру SERM і заснував однойменне агентство, фактично перше агентство, яке надавало цю послугу. Цей напрям динамічно розвивався, і вже до 2014 року йшлося не тільки про управління репутацією в пошукових системах, ми обросли компетенціями для управління репутацією в інтернеті загалом.
Тоді й виникла необхідність в інструменті, який раніше за всіх повідомляв би нам про появу в інтернет-медіа згадок про наших клієнтів. Так і з’явилася перша версія бота. Це був наш внутрішній інструмент, завдяки якому ми найшвидше дізнавалися про згадку клієнта у ЗМІ, мали можливість проаналізувати ситуацію й ухвалити рішення: потрібна наша реакція чи ні.
Головне завдання MediaMonitoringBot – медіасигналізація. З огляду на те, як багато всього відбувається і як багато навколо інформації, важливо раніше за всіх або якомога раніше дізнатися, що про тебе, твій продукт, компанію або послугу написали у ЗМІ.
Пізніше стало зрозуміло, що бот може зацікавити широку аудиторію. Є безліч професійних дорогих програм і сервісів для медіамоніторингу, які можуть робити красиві й докладні звіти, але вони дуже складні та маймо на увазі, що кінцевим користувачем системи буде спеціальний аналітик. Це значно подовжує шлях і збільшує термін отримання важливої інформації людиною, яка ухвалює рішення.
Ми ж вирішили зробити максимально простий і зручний інструмент, який дає можливість за три кліки налаштувати моніторинг ЗМІ у себе в телефоні. Відповідно, ботом користуються дуже різні люди: піарники, підприємці, чиновники, та й узагалі хто завгодно, хто хоче отримувати актуальні новини за конкретною темою.
– Як багато часу і грошей було витрачено на запуск проєкту?
– Для загального користування довелося створювати бот із нуля. Розроблення тривало приблизно чотири місяці. Бот – це живий організм, тому робота з ним не зупиняється. Ми постійно його поліпшуємо, додаємо якісь функції, модернізуємо. Це як ремонт – його не можна закінчити. Мені пощастило, бо у мене чудовий партнер – технічний директор проєкту Ярослав Сиваченко, який керує розробленням.
Скільки витратили грошей, зараз говорити складно, тому що ми постійно реінвестуємо у проєкт. Початкові витрати становили приблизно $20 тисяч. Ми досить багато витрачаємо особистого часу, а це складно оцінити у грошовому еквіваленті.
– Наскільки популярним став продукт за той рік, протягом якого він доступний широкому загалу?
– Наразі у бота приблизно 30 тисяч користувачів, і аудиторія зростає. Наше наступне завдання – розширити аудиторію до 100 тисяч. Сподіваюся, наступного року ми перетнемо цю позначку.
Спочатку MediaMonitoringBot створювали для людей, які працюють у сфері комунікацій та персон, яким важлива їхня персональна репутація. На практиці виявилося, що частина користувачів використовує бот не як медіасигналізацію, а як тематичну стрічку новин.
Наприклад, мій тесть цікавиться всім, що стосується метрополітену. Він ввів у бот слова: “метро”, “метрополітен” – і тепер постійно отримує найсвіжіші новини, де ці слова згадано. Він робить це не для управління репутацією, а тому що хоче бути в курсі подій, які його цікавлять.
– Можете навести приклади, коли бот приніс користь конкретно в управлінні репутацією?
– Як виявилося, серед користувачів нашого бота – засновниця б’юті-простору G.Bar і бренда Oh My Look! (сервіс оренди суконь) Лера Бородіна. За допомогою нашого Telegram-бота вона відстежувала інформацію про свої проєкти і побачила негативний матеріал, який вийшов на одному з новинних сайтів. У матеріалі вийшла недостовірна інформація, що паплюжить репутацію її мережі. Бородіна дізналася про це за п’ять хвилин після виходу матеріалу.
Це той самий випадок, коли людина, яка ухвалює рішення, дізналася про інформаційну атаку за п’ять хвилин після її старту. Така оперативність дала їй змогу швидко відреагувати, виступити зі спростуванням, написати пост у соцмережах і в медіа. І вийшло, що її хвиля викриття була значно потужнішою. А все тому, що вона вчасно дізналася про початок атаки. До речі, ми дізналися про цей приклад тільки тому, що самі моніторимо інформацію за ключовим словом MediaMonitoringBot.
Напевно, є ще багато таких кейсів, просто вони не стали надбанням громадськості. Але я знаю, що ботом користується багато публічних осіб, серед яких народні депутати, чиновники, представники великого бізнесу і громадські діячі.
– Це платний сервіс?
– Спочатку він був повністю безоплатним. Пізніше ми додали досить демократичний спосіб монетизації. Зараз же є загальнодоступна безоплатна версія і платні тарифи для досвідченіших користувачів. Більшості користувачів підійде тариф вартістю 69 грн на місяць. Це дасть можливість моніторити до 10 ключових слів з обмеженням у 100 повідомлень на добу. Де-факто користувач дістає супердешевий моніторинг ЗМІ у своєму телефоні за ціною двох чашок кави.
– Ваш проєкт уже окупився, приносить прибуток?
– Спочатку бот був іграшкою, але з розвитком сервісу та розширенням аудиторії ми розуміємо, що у бота є великий комерційний потенціал. Наразі стоїть завдання не операційного прибутку, а агресивного зростання аудиторії. Тому всі ресурси спрямовано на розвиток і масштабування системи. Є бажання зробити щось по-справжньому велике – сервіс, яким для початку користуються сотні тисяч людей для моніторингу ЗМІ в десятку країн світу.
