Псевдореферендум: у монобільшості придумали спосіб видавати свої ідеї за “волю народу”.
Будь-яку, навіть найкращу ідею можна зіпсувати та дискредитувати недолугою її реалізацією. Так, на жаль, сталося і з ідеєю народовладдя через референдум, яку десятиліттями обговорювали на всіх рівнях суспільства, але так досі не наважилася легітимізувати у вигляді відповідного закону жодна влада. А от нинішня, яка збудувала на ідеї народовладдя вже дві виборчі кампанії – президентську та парламентську – не лише вирішила зманіпулювати нею, але й усіма силами та поспіхом намагається узаконити її ерзац-законом. Не про повноцінний референдум, а про так зване “опитування“ – у виконанні ЦВК та на замовлення цілком залежного від Офісу президента (бо ж “технократичного“, чи, з огляду на незатверджену програму діяльності та частоту кадрових ротацій, просто “технічного“) уряду.
Зрештою, уже сам спосіб, у який цю ідею проштовхують, лише підтверджує припущення про намір підмінити референдуми дешевим (коштом бюджету) і наперед запрограмованим замінником, який, утім, за посередництва ЦВК видаватимуть за “волю народу“. А жорстке лобіювання цієї ідеї остаточно дискредитує високі слова про плебісцит.
Нагадаю, спершу повноваження ЦВК проводити опитування під час виборів намагалися вписати у Виборчий кодекс. Тоді пропозицію керівника партії “Слуга народу” не підтримав навіть профільний комітет та окремі “слуги”. Небезпідставно вважаючи, що для Банкової вони стануть зручним інструментом легалізації сумнівних ініціатив. Через це на засіданні комітету 3 вересня ледь не сталася бійка…
Відтак зе-депутати миттєво, увечері того ж дня, вирішили зареєструвати окремий проєкт, що передбачає наділення ЦВК правом проводити опитування громадян під час виборів. А вже 4 вересня екстрено зібрали профільний комітет, на якому владна більшість депутатів і схвалила проєкт, який планують прийняти у Раді вже наступного пленарного тижня.
І справа не лише і не стільки в тім, що ЦВК хочуть надати невластиві їй функції опитувань громадської думки. Сам текст законопроєкту цілком прозоро пояснює такий поспіх: опитування планують проводити у день голосування – на загальнодержавних або місцевих виборах, на всій території України або ж в окремих її місцевостях, якщо таке рішення ухвалить… уряд. А що в Україні 25 жовтня проходитимуть місцеві вибори, провладна партія хоче встигнути ще до них. Аби безпосередньо у день голосування, коли будь-яка агітація заборонена, і просто на виборчих дільницях відповідно сформульованими питаннями вплинути на волевиявлення виборців. У прифронтовій зоні на сході України можуть запитувати про припинення вогню й умови повернення до миру, а на решті території, до прикладу, про можливість голосувати із 16 років або, між іншим, згадати про проєкт “Велике будівництво“.
Поза сумнівом, мають рацію професійні соціологи, зауважуючи, що досі громадську думку та настрої суспільства професійно вивчали їхні служби, які працюють за міжнародними методиками та критеріями, що унеможливлюють маніпуляції громадською думкою, тоді як у ЦВК немає жодного фахівця-соціолога. То ж, якщо нинішня влада не довіряє приватним соціологічним службам (чи не може “домовитися“ з ними?), радше слід створити відповідну державну, яка буде професійно проводити опитування.
І все це задля того, аби у день, коли українці йтимуть на виборчі дільниці, їм державним коштом задавали питання, сформульовані невпевненим у власному майбутньому та залежним від президента й монобільшості урядом?
Поза сумнівом, із народом можна і потрібно радитися через референдуми. Практика опитування громадськості існує в низці країн світу. Проте там опитування проводять на замовлення ЦВК, а не сама ЦВК. До того ж перед виборами або ж у міжвиборчий період, а не безпосередньо у день голосування. Небезпека ж варіанта цієї ідеї в тому, що передбачає опитування у день виборів, на самих виборчих дільницях, і має на меті вплинути на саме волевиявлення народу.
До того ж опитування під час голосування – це зайве навантаження на комісії і, відтак, ризик для зриву підрахунку голосів.
Джерело: “ГОРДОН”
