Майже 30 років цей дегенерат у владі, чудово пам’ятаю всі етапи його шляху. Усі ці поправки до конституції, референдуми, не визнані світовою спільнотою, необмежені повноваження, тотальну узурпацію, винищення самого поняття “протест”. Як він топив у крові будь-яке інакомислення і незгоду. Розбирався з опонентами, конкурентами, противниками і колишніми соратниками, пресою, культурою, наукою, зачищав усе, що можна зачистити, крихітну критику влади, найменше слово проти.
Як йому забороняли в’їзд у європейські країни, накладали санкції, потім знімали й усюди пускали. Як він радо приймав усіх у Мінську для, так би мовити, переговорів. Узагалі, додуматися треба до переговорів під крилом цього голуба, на якому крові, як на жучці бліх.
Його місце на нарах, а не в палацах, яких у нього приблизно 20. Лукашенко сьогодні світовий лідер за кількістю президентських резиденцій, і це головний підсумок його сраної монархії. Убивства, розправи, політичні репресії, жахлива у своєму тупоумстві цензура, нескінченні економічні кризи й палаци.
Зажерливий совковий упир, якому поганяло “диктатор” личить так само, як цирковий плюмаж – колгоспному кнуру. І за свій вошивий трон він триматиметься до останнього, намагаючись правити країною, яка його ненавидить.
Поранені та загиблий у Мінську. За упирем – озброєна орда, проти – беззбройні люди, він сам не піде. Але щоразу, коли Білорусь захльостує гнівом і розпачем, сподіваюся на диво.
З вами всім серцем. Жыве Беларусь!
Джерело: Юлия Пятецкая / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
