Про Хабаровськ і ПВК. (Зі світу абсурду).
Про Хабаровський протест. Учора РІА й інші інформканали розтиражували слова Медведєва: “На прихильникаів Фургала необхідно зважати”. Питаєте: як це розуміти? Пропоную два коментарі.
Перший почну з анекдоту. Післявоєнна Польща, у кав’ярні зустрічаються краковчанин і варшав’янин. Перший – другому (із щирою цікавістю): “Кажуть, у вас там було повстання?” Другий (починає нервово смикатися, вкриватися потом і затинатися): “Еге ж… було…” Перший – другому (співчутливо покартав співрозмовника і з легкою образою): “А чого ж не зателефонували?”
А у РФ сьогодні – чим вища посада, яку обіймає чиновник, тим віддаленішим від реальних проблем країни він себе позиціонує. Президент, дивна річ, уже цілий місяць не помічає величезного російського регіону, який бунтує і кличе до підтримки всіх співвітчизників. Десь на півдорозі між обнуленим і тим, хто недовго виконував обов’язки, опинився прем’єр Мішустін, який запланував робочу поїздку в Хабаровський край, але відвідування самого Хабаровська він… не планує і не вважає за доцільне. Слона, як то кажуть, помітити не вдалося…
Такий абсолютно ненормальний спосіб “управління” підкріплює інший характерний управлінський принцип. Кремль легко й невимушено, на очах у всієї країни, робить найнеймовірніші обіцянки про світле майбутнє, добре усвідомлюючи, що виконувати їх під час збереження наявної політсистеми неможливо, й усвідомлюючи, що активна частина суспільства це прекрасно розуміє (програма “2020” перетворилася на обіцянку “2030”, обіцянка відкрити архіви війни взагалі ні на що не перетворилася).
У підсумку зворотний бік медалі виявляється порожнім і по-своєму повторює перший бік, відірваний від життя. Реально і верифіковано відповісти на сьогоднішні, конкретні запитання, які хвилюють усю країну, викласти конструктивну відповідь на актуальний виклик влада не здатна. Традиційний використовуваний Кремлем метод одночасно і безглуздий, і банальний, і добре всім знайомий. Цей метод має назву “не помічати”. А ще – те ж саме, але іншими словами – влада “не ухвалює рішень під тиском”. Тобто офіційно конституцією декларований принцип – “єдине джерело влади – це народ” і “громадянське суспільство – найважливіша складова нашої системи управління” – це банальна, легко відкидувана обгортка, що прикриває абсолютно авторитарну держсистему…
Ну, а повертаючись до слів Медведєва, хочеться сказати: дивно, що він визнав очевидне і назвав біле білим; дивно й те, що він розгледів очевидне “всього” за місяць після того, як про це дізналася вся Росія… Але найдивніше – що таку систему управління, недієздатну і деструктивну, усе ще терпить величезна країна… Від Хабаровська до Москви, від Санкт-Петербурга до Калінінграда – ми вимагаємо змін.
А тепер – про ПВК у Білорусі, теж два коментарі.
Контрпродуктивна політична система містить також контрпродуктивну, антиправову систему. Питаєте, як це виявляється в ситуації із 33 чи 32 “богатирями”, яка вкрай заплутала наших політологів? Дійсно, коли стикаються два авторитарні режими з мінімальним рівнем довіри, правильно зрозуміти те, що відбувається, так само складно, як правильно розшифрувати двічі зашифроване повідомлення…
Але почнемо із простого й очевидного. На шевроні затриманих вагнерівців усі розгледіли російський текст – “Наш бізнес – смерть, і бізнес іде добре”. Ми також почули заяву прессекретарки МЗС Захарової: “Ми їх ображати не дамо”. Отже, людей, які прямо оголошують себе вбивцями, не притягують у РФ до жодної кримінальної відповідальності й дістають абсолютну підтримку Кремля!
Сьогодні ж учасники створеної, з огляду на все, провокатором із ФСБ організації “Сеть”, яких обвинувачувалися не в діях, а в намірах і які не визнали провини, дістали строки за екстремізм. За статтею “за екстремізм” переслідували й учасника мирного вуличного ходу, який запам’ятався багатьом тим, що кинув у бік поліцейських пластиковий стаканчик.
Тобто повторю: людина, яка кинула пластиковий стаканчик, дістає у нас строк, а регулярні вбивці одержують захист держави. Яку назву має така влада?
Щоб “не нагнітати”, ще один анекдот, цього разу український. Журналіст, побачивши другий паспорт олігарха Коломойського, запитує: “У нас же подвійне громадянство заборонено?” – “Подвійне – так, а потрійне – ні”, – відповідає мільярдер і дістає третій паспорт.
Мабуть, професійні вбивці в нашій країні непорівнянні за статусом із так званими екстремістами, вони набагато вищі, і тому одержують гарантований держзахист…
І ще про ПВК, і тепер уже без жартів. (Уточню, що найманців зазвичай запрошує одне з угруповань, яке конфліктує у країні, а наших у Мінськ начебто ніхто не запрошував!) Деякі аналітики вважають, що загін скерували в Білорусь для організації заворушень після виборів для того, щоб якісь люди 10 серпня звернулися до Москви по допомогу… Не дуже далекого 79-го року “братський афганський народ так само звернувся до нашої країни по допомогу”. У перекладі російською – ішлося про те, що спецпризначенці дістали команду ввійти в Кабул, розстріляти президента Аміна і поставити нового керівника, який більше влаштовував Кремль… Що насправді далі відбуватиметься в Білорусі, зрозуміти зараз дуже складно, хто з конспірологів має рацію – незрозуміло. Щоправда, до 10 серпня рукою сягнути…
Джерело: Игорь Чубайс / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
