Травень 2014 року мешканка Слов’янська Марина Галустова запам’ятала на все життя. Мирне місто в одну мить перетворилося на поле бойових дій. Її молодшій дитині на той момент був лише рік і два місяці, старші ходили до школи. Але з початком збройного конфлікту про навчання, звичайно, довелося забути.
“Діти спочатку дуже боялися обстрілів, забігали додому і лягали на підлогу, а потім звикли. І далі займалися своїми справами, гралися, поки навколо все гриміло”, – згадує Марина.
Щоночі вона не могла заснути. Переживала, що в будинок може прилетіти снаряд. Навіть зважувала, як краще лягти, щоб закрити собою дітей, якщо у квартиру прилетять осколки. Сумнівалася – виїжджати з міста чи ні. Сподівалася до останнього, що скоро все закінчиться. Але коли люди у військовій формі без розпізнавальних знаків убили сусідку, щоб забрати її машину, зрозуміла: треба бігти негайно! В евакуації сім’ї Марини допоміг Фонд Ріната Ахметова.
“Ми зателефонували на гарячу лінію Фонду Ріната Ахметова. Там нам підказали телефон волонтерів. Пропонували кілька варіантів, куди можна виїхати: до Дніпропетровська, Харкова, Донецька… Але в Донецьк ми вирішили не їхати, там було неспокійно, ми побоялися. Вирішили їхати у Святогірськ, бо сподівалися, що це все має скоро закінчитися. Нас вивезли. Це було 25 травня”, – згадує Марина.
У Святогорську сім’ю поселили на турбазі. Фонд забезпечив усіх евакуйованих (а це тисячі людей) найнеобхіднішим: продуктами, ліками, одягом. За кілька місяців Марина з дітьми повернулася додому. Зараз у них усе добре. Але в пам’яті часом спливають ті жахливі дні. І рука допомоги, простягнута Фондом Ріната Ахметова.
З евакуації та розселення людей розпочалася найбільша програма Фонду Ріната Ахметова – “Гуманітарний штаб”. Фонд став першою організацією, яка зайнялася евакуацією мирних жителів із зони бойових дій. Фонд, а потім і “Гуманітарний штаб” Ріната Ахметова вивезли із зони активних бойових дій приблизно 40 000 осіб, із них майже 15 000 – діти.
Після завершення евакуації Фонд почав вирішувати інші гуманітарні питання мирного населення Донбасу. Передусім тих, хто не зміг або не захотів покинути рідні домівки.
Основною роботою “Штабу” стала унікальна для України система доправлення та розподілу гуманітарної допомоги. Вона базувалася на аналізуванні потреб населення, жорстких часових межах під час сортування продуктів, формуванні продуктових наборів і їх доправленні в населені пункти вздовж 427-кілометрової лінії зіткнення. Однією з тих, хто регулярно отримував допомогу Фонду, була Наталія Андрієнко з Авдіївки.
“У мене троє дітей. Молодшого, Едіка, народила вже після початку війни. Це була найважча вагітність для мене. Тому що стрес постійний був через стрілянину. Добре, що всі живі-здорові. Але за дітей боюся досі, тому що періодично в місто прилітають міни”, – говорить Наталія Миколаївна.
Жінка розповідає, що після того, як пішла в декрет, виживати стало складно. Народження малюка ще більше погіршило ситуацію: “Новонароджені діти потребують особливого догляду і харчування. На допомогу прийшов Фонд Ріната Ахметова: “Фонд став другом нашої сім’ї. Постійно видавав набори виживання. Спасибі Рінатові Леонідовичу за постійну підтримку”.
Робота “Гуманітарного штабу” Ріната Ахметова увійшла в історію, адже його досвід порятунку в умовах збройного конфлікту досі не має аналогів.
Починаючи з 2014 року мирні жителі в зоні конфлікту отримали приблизно 12,5 мільйона наборів виживання, це більше ніж 134 тисячі тонн продуктів, для доправлення яких знадобилося 6700 завантажених до краю фур.
“Щодня в телефонних дзвінках і листах, які і далі надходять до Фонду, мирні жителі Донбасу говорять про те, що ця допомога для них була набагато більшою, ніж просто їжа. Це була надія. Це був знак, що про них пам’ятають”, – сказала членкиня наглядової ради Фонду Наталія Ємченко.
