Хабаровськ – тест на здатність Кремля кермувати далі.
Кремль не знущається, відправивши втихомирювати Хабаровськ Дегтярьова. Хоча це й схоже на знущання.
Хабаровськ – системна проблема з безліччю доданків. Ось тільки деякі з них. У влади немає управлінців – політиків, які готові керувати регіонами, враховуючи місцеві інтереси. Сама система управління ліквідує поняття “місцевий інтерес” разом із місцевим самоврядуванням.
Кремль не підготував професіоналів, які могли б розв’язувати суспільні й політичні конфлікти. Повпред Трутнєв – це сірник до ґноту. Кремль не має інформаційного каналу, який здатний передавати нагору достовірну інформацію. Те, що хабаровська адміністрація заявила в суботу про 6,5 тис. протестувальників, – це приклад дезінформації. Яку, очевидно, буде відтворено нагорі. Але якщо в центр усе ж надходить правильна інформація, але його рішення посилюють проблему – це тривожний сигнал про якість влади.
Ще гірше те, що система не має механізму реагування на кризи. У чому ми переконалися під час піку пандемії. Влада взагалі не готова до несподіванок. А якщо вона й готується до них, то через бетонування виходу ймовірних сплесків. Самі здогадайтеся, що відбувається з тиском під бетоном.
У підсумку система управління впадає в параліч у разі виникнення будь-якої події, що виходить за межі кремлівської “норми”. Влада довго думає і скрипить. А потім робить дурість. Типу відправлення в Хабаровськ Дегтярьова із запасом гарячого. “Казус Дегтярьова” важливий для розуміння кремлівської логіки. Ми бачимо, як у кризовий момент система випльовує деструктивне для неї самої (!) рішення.
Кремль підготувався до знайомих форм протестів – через чергування вибіркових репресій і підкупу. Досі вдавалося зам’яти, нейтралізувати і створити локальні протести – від Шиєса до Єкатеринбурга. Вдалося закатати Москву і проігнорувати невдоволення проти конституційних поправок.
Однак влада не знає, що робити зі стихійним невдоволенням електорату, який є її базою. Так, саме кремлівська реакція на Хабаровськ призвела до політизації там стихійного і від початку неполітичного невдоволення.
У Хабаровську влада не витримала тест-драйву. Між тим, на неї чекають нові випробування. Зокрема, вересневі вибори. Кремль сподівається, що триденне голосування гарантуватиме результат. А якщо чергове приниження викличе реакцію принижених? Якою буде відповідь влади – параліч, а потім жесть?
Як пройти через інші випробування – незавершену пандемію, економічну рецесію? Читаємо: МВС і Росгвардія витратили на закупівлю спецзасобів для придушення протестів 7,3 млрд руб. упродовж п’яти років. Чи вистачить коштів для Далекого Сходу?
Кремль уже почав готуватися до забезпечення стабільності в ситуації падіння життєвого рівня і з обмеженням коштів для дрібних подачок. Це для Росії новий етап життя. Населення має добровільно погодитися жити гірше. Водночас мовчати і виказувати владі схвалення. Коротше, від народу чекають національного мазохізму! А якщо народ не погодиться? Що тоді? Адже в системі не закладено механізму мирної відповіді на невдоволення!
Хабаровськ – попередження для влади про загрозу. Поки що, можливо, в перспективі. Одночасно це картинка, яка нам скаже, як Кремль реагуватиме на виклики, які система геть відкидає. Немає в її налаштуваннях файлу про згоду, обговорення, представництво інтересів, визнання помилок. Ці поняття відсутні у кремлівському словнику.
Росія опинилася в пастці, яку створила сама влада. Намагаючись зберегти стійкість зі скороченням ресурсів, Кремль не може допустити навіть напіввідчиненої кватирки. Не можна систему розгерметизувати. Потрібно навпаки – будувати рови й окопуватися. Відчинити вікно навіть на трохи – буде ознакою слабкості. Виникне загроза Горбачовського синдрому, який зняв обруч, і все посипалося.
Отже, будуть тиснути. Це логіка такої конструкції. Хай хто там усередині сидить. По-іншому просто не можна. Але що більше вони закупорюють канали, то сильнішим стає тиск у судинах. І то більшою стає загроза вибуху.
Трагедія – і наша, і самого єдиновладдя – в тому, що, судячи з нинішнього літа, Кремль робить усе для того, щоб цю конструкцію не можна було реформувати в мирний спосіб. У цій конструкції немає навіть функції поступок населенню. Далекий Схід нам демонструє, до чого це призводить.
“Закатаємо!” – упевнені кремлівські стратеги. Але шрами і пам’ять про приниження гідності в суспільстві залишаться. Залишаться надовго і в якийсь момент дадуться взнаки.
Джерело: Лилия Шевцова / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
