Уб’ємо ProZorro і врятуємо суддю Вовка. Усе заради боротьби зі світовим імперіалізмом. Ні – зовнішньому управлінню.
Патріотизм – останній притулок негідника. Або новий вид українського патріотизму від негідників – казки про зовнішнє управління.
Суддя Вовк, на якому печатки ставити нема де, чиї розмови прослухали всі, хто хотів, каже, що з ним борються іноземні агенти й усе це є метою зовнішнього управління. Тобто не боротьба з корупцією, а саме відбирання суверенітету країни. І ніхто так не стоїть на сторожі суверенітету України, як суддя Вовк. Він – останній оплот незалежності країни.
А в парламенті збираються вбити ProZorro і проголосувати “локалізацію” під приводом боротьби з іноземними агентами та відстоювання українського товаровиробника. Ляшка вже в парламенті немає, а справа його живе. І нічого, що система ProZorro ефективна. І нічого, що ця “локалізація” – корупціногенний закон, який ще й порушує наш договір про асоціацію. Усі на боротьбу із зовнішніми силами. Українські олігархи з довідками, що їхній продукт “зроблено в Україні”, – останній оплот незалежності країни. Повернімо рішалам їхній гешефт. Даєш перевагу продавцям із довідками. А українські платники податків не збідніють, якщо заплатять на 30% більше.
І найприкріше, що в таку боротьбу вірять не тільки таксисти. Тепер у неї вірить і президент країни. Який знімає незалежного голову Нацбанку і ставить іншого, попереджаючи його, що він має бути незалежним від зовнішнього управління.
Президент України вірить у російську пропаганду про зовнішнє управління. Це біда. Це горе. Це трагедія. І це вияв украй низького рівня компетентності, який нам усім дуже дорого коштуватиме.
В Україні всі реформи відбувалися тільки під зовнішнім тиском. Це правда. І це природно. Сам себе не витягнеш із багнюки. Судова система не реформує сама собою, тому що її все влаштовує. Політичний клас в Україні не буде нічого змінювати, тому що його теж усе влаштовує. Але немає нічого дурнішого, ніж ставити на одну шахову дошку українських олігархів, які заробляють на Україні й українцях, і МВФ – бюрократичну організацію, створену для того, щоб країни виходили із кризи. Це нерозумно. Це показник невігластва. Але в нас тепер у найголовнішому кабінеті так роблять.
МВФ – єдина сила, яка у змозі реформувати Україну. От і весь зовнішній вплив. І все, що було зроблено протягом останніх п’яти років, усі позитивні зміни – це саме результат тиску МВФ. Результат “зовнішнього управління”. Водночас за цей строк жодний зовнішній управлінець не приватизував за копійки українських активів, жодний зовнішній управлінець не сів на фінансові потоки в “Укрнафті” або “Центренерго”. Але таксист і президент однаково вірять у це зовнішнє управління. Й ухвалюють рішення з огляду на те, що вони його бояться. Водночас, з одного боку, союзники допомагали нам стримувати агресію Росії, а з іншого – врятували від фінансової катастрофи. З однією умовою – ми мали робити реформи і ставати кращими.
А коли ви чините опір зовнішньому впливу, то ви чините опір змінам. А отже, ви стаєте на бік судді Вовка, якого все влаштовує. Але от біда, поки є такий суддя Вовк, тут не буде інвестицій. І це тішить олігархів. Тому що не буде конкуренції.
А отже, ви стаєте на бік олігархів, яким не подобається інфляційне таргетування від Нацбанку. А отже, у вас не буде інвестицій, а будуть інфляція і девальвація.
А отже, ви стаєте на бік рішал, які звикли заробляти на тендерах, і знищуєте ProZorro.
І тут немає сторони українського народу. Хай там що продають Telegram-канали, які транслюють просто в голову президента тези з російської методички. Бо саме МВФ відстоює інтерес українського народу. Хоч як парадоксально це звучить. Але МВФ не словом, а ділом – найбільший патріот України. А не олігархи. І не суддя Вовк. І не рішала, який заробляє на тендері. Саме паразити проти МВФ. І саме паразити розповідають вам казки про зовнішнє управління.
Що об’єднує суддю-корупціонера, рішалу з київської кав’ярні, російського пропагандиста з медведчуківського телеканала і посіпаку олігарха? Вони всі проти зовнішнього управління. Вони хочуть повернути Україну до Майдану. Повернути попередні правила. І зробити так, щоб нічого не змінювалося.
І за це заплатить той самий український народ. І це буде чесно. Тому що президент і народ єдині у своїй вірі у світове зло, Сороса й інших рептилоїдів. А за свою дурість треба платити.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
