Путін і Наполеон – фарс і програш.
Який сюрприз – вони оголосили переконливу перемогу. Рівно, практично, ті цифри, які за кілька днів до цього за розпорядженням оприлюднили їхні придворні соціологи. Але ця “перемога” – найбільший програш Путіна за всі 20 років його правління, це удар, від якого його система вже не оговтається. Так, перемогу зафіксовано, але Наполеон, пригадую, теж увійшов у Москву.
Я не вірю в їхні цифри. Я впевнений, що вони брешуть. Але головне, ніхто не вірить – поговоріть із ким завгодно. Усі знають, що це брехня. Є дані опитувань на вулицях, самодіяльних екзитполів, є дані за тими дільницями, де спостерігачі стояли на смерть. І вони знають, що всі знають, що вони брешуть.
Вони хотіли продемонструвати всенародну єдність”, але змушені визнати, що більше ніж п’ята частина громадян проголосувало проти – це вже не 2% п’ятої колони та іноземних агентів, це значна частина народу, від імені якого вони більше не мають права говорити. А уявіть, скільки ж насправді проголосувало проти них?
До речі, треба розуміти, що ті, хто голосував за, голосували не за поправки і навіть, найчастіше, не за Путіна. За старою радянською традицією – це був просто акт лояльності, демонстрація того, що ти з владою зв’язуватися не хочеш. Але це не означає, що ті, хто голосував, схвалюють цю владу. Багато з них, відчуваючи приниження, ненавидять її ще більше, ніж ті, хто голосував проти або просто не став брати участь у фарсі.
Путіна дуже давно не люблять, “зів’яли помідори” – від одкровень усяких дуреп, що, мовляв, коли бачу його, відчуваю емоції, схожі на оргазм, не стало й сліду. Але й поважати його давно припинили – думаю, переломним був той момент, коли він підняв пенсійний вік, але, зовсім як у пандемію, сховався і нічого не говорив, виставляючи замість себе то Медведєва, то когось і зовсім нікому не відомого. Але зараз, після всієї цієї нікчемної суєти, після всім очевидної істерики його почали зневажати. Вони не просто порушували закон, вони не просто забули всі пристойності – вони поводилися нікчемно. Усім було видно, як вони смертельно бояться. Не може бути стабільною влада, яку зневажають.
Вони можуть ще якийсь час протриматися. На Росгвардії – на посилення репресій, на нацьковування людей одне на одного, тобто на організації погромів – до них уже практично відкрито закликає державне телебачення. На втомі й бідності. Але з цього дня почався зворотний відлік. Вони програли і вони підуть. Після їх відходу, хай у якій би формі він стався, не все, звичайно, автоматично стане добре. Буде багато проблем, помилок, дурниць і розчарувань. Але це буде вже без них!
Джерело: Leonid Gozman / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
