ЕДТА в складі мікродобрив – нова загроза для врожайності і родючості ґрунтівРеклама

Купуючи продукти в магазинах, ми все частіше звертаємо увагу на їх склад, вчимося розшифровувати абревіатури, надруковані дрібними літерами на упаковках.

Тому що знаємо: серед консервантів, барвників та інших речовин, закодованих таким чином, можуть міститися й шкідливі для здоров’я. Але не менш уважно потрібно ставитися й до абревіатур, зазначених на упаковках добрив. Адже тут діє те ж правило, що і стосовно харчових продуктів: не нашкодь.

З настанням чергового сезону польових робіт, безліч агрономів, фермерів і просто дачників поповнюють свої запаси добрив і засобів захисту рослин. В останні роки вони все частіше купують хелатні мікродобрива, застосування яких – зручний, ефективний і економічно виправданий спосіб забезпечити рослини необхідними елементами живлення. Їх переваги вже оцінили мільйони аграріїв. Пропозицій таких препаратів на українському ринку – безліч. На жаль, серед них чимало й таких, які можуть не тільки принести користь, але й завдати в перспективі серйозної шкоди. Серед речовин, наявність яких має насторожити, часто зустрічається ЕДТА.

Які б препарати не планував купувати сільгоспвиробник – добрива або засоби захисту рослин – перед ним постійно стоїть нелегкий вибір, адже завжди є бажання придбати саме той продукт, який буде ефективним, нешкідливим, та ще й недорогим. І тут важливо правильно розставити пріоритети. Звичайно, всі хімічні речовини, які людина використовує в сільському господарстві, харчовій промисловості і т.д., повинні бути нетоксичними, не накопичуватися в ґрунті і живих організмах. Відхилення від цих вимог обов’язково призведе через деякий час до серйозних проблем. І, заощадивши один раз невелику суму на купівлі дешевого добрива або пестициду, в майбутньому можна отримати набагато серйозніші збитки.

Вимоги щодо безпеки для людини і навколишнього середовища в повній мірі стосуються і речовин, що використовуються у виробництві мікродобрив, – комплексонів. Щоб рослина могла легко поглинути і засвоїти ті чи інші мікроелементи, вони повинні бути внесені в біологічно активній формі. Іншими словами, потрібен своєрідний «транспортний засіб», який доставить потрібний елемент в рослину і «віддасть» його. Таким зручним «транспортом» виявилися біологічно активні комплексони, або хелатуючі агенти.

Виробники мікродобрив використовують в своїх виробничих циклах різні хелатуючі агенти, одним з яких є ЕДТА (EDTA).

Саме на її основі зроблено переважну більшість мікродобрив, які продають в Україні. Поширені вони і в інших країнах. Тому вчені вивчають цей комплексон найбільш ретельно. Отже, що приховано за такою незрозумілою пересічному українському фермеру абревіатурою як ЕДТА?

ЕДТА – це органічна сполука (етилендіамінтетраоцтова кислота), яку вперше отримав австрійський хімік Фердинанд Мюнц в Німеччині ще в 1935 році.

Основна властивість ЕДТА – це здатність зв’язувати іони деяких елементів, серед яких Са 2+, Fe 3+, Cu 2+, Ni 2+, Со 2+, Zn2+. Вона утворює з ними особливо стабільні комплекси, які назвали хелатами (від грецького chele – крабова клешня). Ця властивість, а також відносно невисока вартість хелатанта, зумовили його широке використання в різних сферах діяльності людини, таких як аналітична хімія, медицина, промисловість, сільське господарство. Тому щорічний обсяг світового виробництва ЕДТА складає більше 100 тис. тонн.

Звісно, аграріїв насамперед цікавить вплив добрив з ЕДТА на рослини, ґрунти й ефективність їх застосування. І ось тут якраз і криється безліч проблем, які проявляються не відразу.

Зокрема, доведено, що мікродобрива на основі ЕДТА непридатні для кореневих підживлень на карбонатних і лужних ґрунтах (pH> 8).

ЕДТА здатна забирати кальцій з будь-яких структур, що його містять, в тому числі і з рослинних клітин. А кальцій – важливий мезоелемент, який бере участь в ключових фізіологічних і біохімічних процесах, що протікають в живому організмі. Зовні дефіцит елементу може проявлятися у в’яненні рослин. Недолік кальцію приводить до зниження врожайності, погіршення якості насіння і плодів, зменшення термінів їх зберігання. Тому, після внесення мікродобрив на основі ЕДТА, бажано проводити позакореневу обробку рослин добривами, що містять кальцій.

Крім того, ЕДТА не засвоюється рослиною. Віддавши рослині мікроелемент, хелатант потрапляє в ґрунт, концентруючись в основному в його верхньому десятисантиметровому шарі. Оскільки ЕДТА дуже стійка сполука, опинившись в землі вона не руйнується і може зв’язувати важкі метали (в тому числі ртуть, миш’як, кадмій, свинець та інші). Важкі метали, що знаходяться в ґрунті у вигляді солей, зазвичай погано засвоюються рослинами. А утворення комплексів ЕДТА з важкими металами призводить до більш інтенсивного й неконтрольованого їх поглинання кореневою системою. Дослідження свідчать, що ЕДТА впливає на накопичення рослинами металів навіть на третій рік після її одноразового внесення. В результаті концентрація важких металів в рослинах може підвищуватися до токсичного рівня, що призводить до їх пригнічення, зменшення врожайності та зниження якості продукції.

Масштабне застосування ЕДТА підвищує ризик її негативного впливу на навколишнє середовище, тому що ця хімічна сполука погано руйнується в природі. Тому за досить короткий час вона стала одним з найпоширеніших антропогенних забруднювачів.

Долучившись до природного кругообігу речовин, ЕДТА поступово потрапляє в природні водойми, а з часом накопичується в світовому океані, де переводить відкладення токсичних металів в розчинні сполуки. Це викликає отруєння планктону, риб, птахів і вищих тварин. Прикладом екологічної катастрофи, що сталася в результаті неконтрольованого застосування ЕДТА, може бути ситуація, що склалася в дельті річки Міссісіпі в США. Там зараз тече потік, «збагачений» ЕДТА й іншими хімічними речовинами, що сприяють збільшенню щорічної «мертвої зони», яка охоплює величезну територію.

Таким чином, використання сполук на основі ЕДТА є потенційно небезпечним для сільського господарства та навколишнього середовища. У довгостроковій перспективі воно призводить до збільшення забруднення сільськогосподарських земель, деградації ґрунтів, зменшення врожайності та погіршення якості сільськогосподарської продукції.

Виправити ці наслідки дуже важко, а іноді – і неможливо. Варто згадати лише про популярний колись препараті ДДТ, більше відомий як просто «дуст». Через виражену токсичність і здатність зберігатися в навколишньому середовищі, ДДТ заборонили у всьому світі і не використовують уже півстоліття. Але дотепер його знаходять в ґрунтах і живих організмах в різних частинах нашої планети, навіть у льодовиках Антарктиди.

Для тих, хто хоче більше дізнатися про властивості і використання ЕДТА й інших комплексонів, рекомендуємо ознайомитися з книгами і статтями вчених, які досліджують цю речовину: Л. Мартиненко, Н. Кузьміної, І. Автуховича, Д. Постникова, В. Васильєва, Ю. Самусенка, С. Чугаєва, О. Четверик, О. Груздевої, В. Архипової, А. Бучинської, А. Кульчинської та інших. Всі ці матеріали можна знайти у вільному доступі в Інтернеті.