26 червня у Львові презентували законопроект про локалізацію виробництва. Це ключова ініціатива для вітчизняної промисловості. Адже локалізація виробництва – це нові заводи та технології, висока додана вартість, робочі місця. Законопроект розробляли у тісній співпраці з Федерацією роботодавців.
Презентували документ на львівському Електроні. У цехах, де виробляються українські трамваї, автобуси, тролейбуси та навіть перші вітчизняні електробуси. Тут зібралися народні депутати, губернатор, керівництво Львова та Ужгорода, Федерації роботодавців та великих машинобудівних підприємств.
Читайте також: Національний Банк України знизив облікову ставку. Як це вплине на економіку? (ВІДЕО)
Екскурсію одним із найвідоміших в Україні підприємств провів президент Концерну “Електрон” Юрій Бубес. Історія компанії – від телевізора до кристалів для Великого адронного колайдера – пройшла перед очима гостей, вкотре доводячи – наші інноваційні, конкурентоздатні та працьовиті.
Заступники голови комітету ВРУ з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський та Роксолана Підласа розповіли, що законопроект пропонує запровадження нового критерію оцінки тендерних пропозицій “локалізація виробництва”. Спрощено – це те, скільки складових у витратній частині створення тієї чи іншої техніки у сфері машинобудування “родом з України”.
Читайте також: Українська промисловість замінить на внутрішньому ринку імпортні російські добрива (ФОТО)
Коли законопроект про локалізацію виробництва стане Законом України буде Федерація роботодавців України прозвітує про результати:
скільки робочих місць збережено, скільки робочих місць створено, які нові технології зайшли в Україну, скільки податків було сплачено.
Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту, вже з 1 січня 2021 року частка локалізації для залізничного та громадського транспорту, наприклад, потягів метро, трамваїв або електропоїздів повинна бути не нижче 30-35%. А для комунальної, спецтехніки і енергетичного обладнання (насоси, трансформатори, турбіни) – від 25 до 40% в залежності від складності виробництва. З поступовим збільшенням частки локалізації до 2024 року.
Читайте також: Українська бюрократія створює штучні перешкоди вітчизняному виробнику – стверджують підприємці (ФОТО)
Це означає, що переможцем тендеру, оголошеного державною або комунальною структурою, зможе стати тільки та компанія, яка забезпечить локалізацію виробництва в Україні не нижче встановленого рівня.
Документ пропонує враховувати вимоги по локалізації не тільки при закупівлях за гроші бюджету, а й у разі придбання техніки у лізинг. Та внести зміни до угод з Міжнародною фінансової корпорацією або Європейським банком реконструкції та розвитку, які часто фінансують оновлення транспортної інфраструктури, вимог щодо рівня локалізації.
Читайте також: Аграрії та машинобудівники просять Президента зберегти державну програму підтримки сільськогосподарського машинобудування (ФОТО)
На кінець минулого року імпорт у публічних закупівлях сягав 50%. А от у розвинених країнах – до 5%. США, ЄС і навіть країни СНД надають перевагу власним виробникам. Наприклад, в Євросоюзі діє директива, яка дозволяє замовнику відхилити тендерну пропозицію, якщо доля місцевої складової в продукції менша 50%. У нас же сотні мільярдів гривень, виділених на публічні закупівлі, «утікають» до економік інших країн, створюючи там робочі місця. Адже купуємо імпортні трамваї, гелікоптери, вагони метро, локомотиви. А сфера публічних закупівель – це близько 15 % українського ВВП або більше 600 млрд. грн щороку.
Під час розробки проекту було залучено близько 100 компаній, що працюють у відповідних підгалузях машинобудування. Кожна з них має від 30 до 100 суміжних підприємств по Україні. Тобто загалом це близько 5 000 компаній по Україні. Та в середньому 100 тисяч робочих місць.
