Міністерство юстиції не залучало до розроблення нового законопроєкту про очищення влади фахівців і громадськість. Про це виданню “ГОРДОН” розповіла адвокатка, співзасновниця Громадського люстраційного комітету Тетяна Козаченко.
“Щодо питання, чи можна і чи потрібно вносити зміни в закон “Про очищення влади”? Очевидно, що будь-який закон України можна поліпшити. Водночас необхідність поліпшення закону не робить його неконституційним. Однак, коли проєкти змін до закону роблять закрито, без залучення фахівців і громадськості, для мене це однозначно свідчить про упередженість, необ’єктивність під час ухвалення рішень у такому питанні”, – зазначила Козаченко.
Вона повідомила, що Міністерство юстиції не залучило до розроблення законопроєкту навіть людей із громадської ради, яка діє при відомстві.
“За законом “Про очищення влади”, який діє із 2014 року, створено громадську раду з питань люстрації при Міністерстві юстиції. Якщо держава, міністерство створюють проєкт профільного закону, то, очевидно, мають звернутися до цієї ради, яка здійснює громадський контроль у такій сфері. Але ні авторів закону, ні фахівців, які його реалізовували, ні членів громадської ради до обговорення та розроблення нового проєкту не залучили. За фактом Міністерство юстиції не допустило до свого законопроєкту жодної людини, яка входила б у громадську раду або проводила люстрацію згідно з постановою Кабміну у 2014–2016 роках“, – підкреслила співрозмовниця.
За її інформацією, законопроєкт передбачає створення комісії для перевірки люстрованих посадовців.
“Відповідно до нового законопроєкту хочуть створити комісію для перевірки чиновників, які підпадають під заборони або люстрацію (тимчасова заборона доступу до державних посад). Водночас у проєкті закону навіть не вказано, при якому органі створюють комісію, кому вона підпорядковується, як регулюватимуть регламент роботи й ухвалення рішень. Цим законопроєктом про внесення змін у закон “Про очищення влади” за фактом займаються особи, які не розуміють його природи, не мали жодного стосунку до його реалізації протягом минулих шести років. Імовірно, вони намагаються підлаштувати його під конкретні політичні запити, такі як призначення на посади певних людей часів [експрезидента України Віктора] Януковича. Створення законопроєктів не для удосконалення законодавства, а для задоволення приватних інтересів, на жаль, і далі існує в політичному середовищі України”, – сказала Козаченко.
Вона не відкидає, що оновлення закону про люстрацію може бути політично мотивованим.
“Потреба змінювати закон виникла після закінчення більш ніж половини терміну дії закону, нагадаю 2024 року він втратить силу. Тому ситуація не в юридичній площині, а в політичній. Можливо, когось треба повернути на високу посаду. За законом під заборону обіймати державні посади за критерієм “були топчиновниками часів Януковича” потрапляє не більше ніж 5 тис. посадовців, фактично саму заборону застосовно до 800 із них. Зараз, зі зміною політичного істеблішменту, це питання актуалізувалося. Очевидною є спроба повернути якусь частину топчиновників на державні посади. Наприклад, представник президента в Конституційному Суді тепер Федір Веніславський. Він має прямий конфлікт інтересів, оскільки його рідний брат Вадим Веніславський потрапив під люстрацію, бо був заступником прокурора Волинської області. Тепер останнього працевлаштовано в Офіс генерального прокурора України, що лише підтверджує вищесказане”, – підкреслила адвокатка.
Вона нагадала, що Конституційний Суд України ще у квітні 2015 року відкрив провадження за зверненням депутатів щодо закону “Про очищення влади” і визнав його невідкладним, але досі так і не ухвалив рішення.
“Протягом лише одного календарного місяця КСУ мав дати оцінку відповідності закону Конституції. Продовження такого строку закон “Про Конституційний Суд” не передбачає. Водночас КСУ розглядає це провадження більш ніж п’ять років, зокрема після слухань у закритому режимі”, – резюмувала Козаченко.
23 червня міністр юстиції України Денис Малюська повідомив, що в його відомстві розробили законопроєкт, який регулює люстраційні питання і незабаром внесуть його у парламент. За словами чиновника, зміни в чинний закон дадуть змогу врахувати рішення Європейського суду з прав людини й заощадити державні гроші.
Закон про люстрацію почав діяти в жовтні 2014 року. Він обмежує право для високопосадовців часів президента Віктора Януковича обіймати посади в органах державної влади на 5–10 років. У реєстрі люстрованих чиновників – 983 прізвища.
20 січня 2015 року 47 депутатів Верховної Ради внесли до Конституційного Суду України подання про перевірку положень закону на відповідність Конституції. Ще два подання вніс Верховний Суд України. Усі три подання об’єднано в одне конституційне провадження. Конституційний Суд кілька разів відкладав розгляд цього подання. 4 липня 2019 року суд розпочав розгляду питання.
17 жовтня 2019 року ЄСПЛ за скаргою п’ятьох люстрованих українських чиновників встановив порушення ст. 6 конвенції (право на справедливий суд) у зв’язку із тривалим розглядом справ заявників в українських судах, а також порушення ст. 8, і постановив виплатити кожному по €5 тис. компенсації. У рішенні було зазначено, що люстрацію в Україні застосовували до дуже широкого кола осіб, це призвело до звільнення заявників тільки на тій підставі, що вони обіймали посади на державній службі протягом більш ніж рік за часів Януковича.
16 січня Україна оскаржила рішення ЄСПЛ. За даними “Європейської правди”, Велика палата суду не задовольнила запиту української сторони на розгляд справи, тому рішення 25 лютого набуло чинності.
