Коли зірки в космосі колапсують, на їхньому місці може утворитися чорна діра, у якій зникають усі наші звичні уявлення про фізичні закони, простір і час. Через карантинні обмеження стався віртуальний колапс української економіки і, як наслідок, і бюджетна криза. Але, на відміну від космології, тут не все так очевидно. Спробуймо стисло сформулювати в тезах принципи фіскального процесу в Україні.
Теза №1. Основна частина в загальному обсязі податкових надходжень у державний бюджет у нас належить непрямим податкам – акцизами і ПДВ. Останній є бюджетотвірним. Але тут є нюанси – основну частину ПДВ держава збирає з імпортних товарних потоків.
Теза №2. Україна – імпортозалежна країна. І не тільки в частині купівлі енергоносіїв, але й надзвичайно широкої лінійки товарів народного споживання: від китайського часнику і албанської картоплі до медичних масок. Приблизно 50% нашого товарообігу – імпортні товари.
Теза №3. Основний платник податку в Україні – це звичайний українець, просто він про це часто не знає, адже сплачує податки щоразу, коли купує товари, і навіть не звертає уваги на рядок ПДВ у своїх чеках.
Теза №4. Понад 50% українців бідні, і левову частку їхніх витрат становлять харчові продукти і найпростіші побутові товари. І це зовсім не тому, що вони багато їдять, як говорив міністр соціальної політики. Їхній нинішній споживчий кошик мало відрізняється від попереднього, залежно від економічного циклу: і у кризу, і на етапі “зростання”, українці споживають приблизно один і той самий продуктовий набір, там лише з’являються товари-замінники. Наприклад, замість дорогої гречки – дешева перловка. Але сума витрат приблизно та сама. Це вам не Америка, де в період кризи завдяки зниженню попиту на інвестиційні товари, предмети розкоші та розваги споживчі витрати істотно відрізняються від багатих років.
Теза №5. Відштовхуючись від перерахованого вище, в Україні є незмінний базис для нарахування податків, і будь-які спроби суттєво переглянути індикатив за зборами – це звичайна “машинерія” з диригування фінансовими потоками під “куполом кризи”.
Цю диспозицію підтверджує і статистика.
За даними “ПриватБанку”, оптовий товарообіг у травні 2020-го вийшов на рівень лютого цього року, тобто на докризову планку. “Приват” провів аналіз роботи POS-терміналів і розрахунку банківськими картками за товари: безготівковий обіг у травні зріс на 23% порівняно з “докризою”. Навіть обіг у секторі торгівлі електронікою у травні сягнув показників лютого, хоча у квітні було падіння на 43%. Та сама динаміка і в мережі АЗС: у травні – стабілізація, у квітні – падіння на 20%.
Держстат поки що не дає цифр за травень, але у квітні падіння роздрібної торгівлі становило до 15%, а в сегменті роздрібної торгівлі юридичних осіб – приблизно 11%, із тенденцією вирівнювання у травні. Вантажообіг всіма видами транспорту в січні – травні 2020-го сягнув 80,1% від аналогічного періоду минулого року. Але тут слід зазначити, що в січні було взагалі 79,3%… тобто етіологія кризи тут не цілковито пов’язана з карантином.
На цьому тлі заниження травневого індикативу з податкових зборів на 20 млрд грн є звичайним камуфляжем або димовою завісою для прикриття недовиконання плану зі зборів у травні на 26%. Зате зниження індикативу дало змогу продемонструвати “перевиконання” на 9%.
Торговельну динаміку підтверджує і показник споживчих настроїв, які, відповідно до низки досліджень, “парадоксально” зросли у травні порівняно із квітнем. Перспективи купити свою порцію перловки якщо не покращилися, то й не погіршилися, так само, як і зобов’язання заплатити з цієї “порції” податок.
У нас бюджет формують бідні завдяки непрямим податкам, а прямі податки платить великий бізнес, але вони не відіграють головної ролі (олігархи люблять записувати у свої фіскальні платежі оподаткування фонду оплати праці, що є явним лицемірством). І будь-який міністр фінансів, включно з нинішнім, про це добре знає.
На перший погляд, парадоксально, але ніщо не заважає Мінфіну виконати визначений у бюджеті на 2020-й рік фіскальний мінімум і без будь-яких глобальних коригувань униз. І зауважте, без необхідності кошмарити бізнес. Потрібно просто ефективно обкладати податком імпортний товарний потік.
Це зовсім не означає, що в нас немає проблем із падінням промислового виробництва, руйнуванням сектору МСБ. Але ці сегменти ніколи не були основними донорами бюджету.
Бюджет годував і годує кінцевий споживач, тобто простий українець, який як купував “борщовий набір”, так і купує його, періодично переходячи із гречки на пшоно. Ось тільки навар від цього “борщового набору” у вигляді податків став аж надто “водянистим”.
Нічого, коронавірус спише…
Джерело: Алексей Кущ / Facebook
