Як усе починалося
Рух почався з того, що Тійна Коротаєва в Києві разом з кількома іншими жінками навесні 2022 року почали самотужки сушити овочі і формувати їжу швидкого приготування.
“Отак починали, тому що треба було щось робить”, — посміхається Анна, одна з волонтерок, які починали цей рух.
Анна
Спочатку продукти купували самі. У Києві тоді були проблеми з наявністю їжі. Отже, сушили що могли.
“Тійна звернулась на початку війни до коломийчан, які вже давно робили подібний борщ, вони люб’язно поділились своїм рецептом, ми його удосконалили, переробили по-своєму. А далі за цим принципом придумували інші супи”, — каже Анна.
Коли нафасували перші 500 пакетів із їжею швидкого приготування, це було великою радістю.
Олександру про рух розповіла подруга. Він мав вдому сушарку, тож вирішив до них долучитися — почав сам сушити овочі. Крім того, коли мав можливість, розвантажував продукти, які привозили на склад, бо чоловічих рук завжди не вистачало.
“Поки не у війську, треба щось робити. Донати друзям, які служать, це одне, а особиста залученість у волонтерську діяльність — інше. Тим більше, мав досвід сушіння продуктів для туристичних походів. Тому розумію, якими мають бути готові овочі, і наскільки зручна така їжа швидкого приготування. Залучив до справи свою маму — вона і овочі сушила, і яблука, і горіхи збирала”, — розповів Олександр.
Географія руху
Зараз волонтерська ініціатива нараховує сотні активних учасників по всій Україні. У столиці, наприклад, волонтери згрупувалися по районах свого проживання. В онлайн групах вони обговорюють специфіку приготування страв: як підготувати до сушіння продукти, за якої температури їх краще сушити, яких саме інгредієнтів для страв зараз не вистачає, і за що треба взятись в першу чергу.
Підготовка перця до сушіння
“Одного разу на складі накопичилось під сотню мішків моркви та буряків. Вони почали в’янути, і тоді пару тижнів ми сушили виключно ці овочі. Руки були то помаранчевими, то червоними. Сушарка працювала 20 годин на добу”, — розповідає волонтер Олександр.
Є окремі осередки руху в регіонах — там, де у людей свої сади та городи, продукти доступніші, і є можливість швидко переробляти більші об’єми продукції.
Звідки беруться продукти
Харчі для сушіння передають фермери та підприємці з усієї країни.
З Сумщини, наприклад, їде у Київ автомобіль, і по дорозі завозить півтори тонни овочів. Або фермери дізнаються про потребу у продуктах, і передають зі своїх складів кілька тонн моркви, капусти та буряка.
Волонтери передають продукти для руху “Борщ для ЗСУ” цілими вантажівками
Підрозділ руху в селі Ольшаниця в Київській області передає продукцію цілими автомобілями, навіть мікроавтобусами — і це вже посушену, яка займає менше місця. Їм допомагають мешканці навколишніх сіл та фермери. За тиждень Ольшаницький підрозділ сушить до двох тонн сирої продукції. А Сергій Кльово з села Барахти на Київщині регулярно привозить багато і сушених, і свіжих продуктів, часто навіть причіп до автомобіля заповнений.
Волонтери привозять продукцію до штабу руху “Борщ для ЗСУ”
“Пам’ятаю, як приїхала автівка на 4-5 тонн овочів. Розвантажували і чоловіки, і жінки, і навіть діти. Впорались менше ніж за годину, це із занесенням овочів у підвал. Частину одразу розібрали волонтери на сушку”, — пригадує Олександр.
Постійна потреба існує у м’ясі. Воно використовується у більшості страв і коштує чимало. Для придбання курятини, свинини та яловичини група збирає кошти на картки і закуповує по 50-100 кілограм м’яса. Потім його розбирають учасники групи, варять, перекручують та сушать. Бульон також йде на добру справу — його передають волонтерам, котрі опікуються тваринами.
“У сушці м’яса найскладніше врятувати його від домашніх тварин. Вони сидять неподалік м’ясорубки та сушарки, і натякають на необхідність їх погодувати просто зараз. Тому на ніч двері на кухню треба закривати, бо запах м’яса провокує і котів, і собак”, — сміється волонтерка Людмила.
Також масово закуповують горохові та вівсяні пластівці, сушену паприку, спеції. Водночас, гриби та зелень (петрушку, селеру, кріп, зелену цибулю) інколи передають підприємці, котрі їх вирощують. Так само і мед – його пасічники віддають як не відерцями по літру, так трьохлітровими банками чи відрами.
Як працює штаб
У понеділок у штабі руху в Києві проходить збір сушеної продукції. Люди привозять з осередків по Києву і з-за його меж. Сушені продукти приймають та сортують по великих пластикових боксах на 20 і більше літрів, звідки потім відбувається фасовка продукції.
У вівторок та середу волонтери фасують борщі та супи. В четвер формуються замовлення, наступного дня, у п’ятницю, їх відправляють, здебільшого “Новою поштою”. Частину інколи забирають самовивозом. В суботу відпочинку також немає — відбувається фасування каш.
Анна розповідає: інколи буває так, що бійці довго не забирають замовлення, бо нема кому приїхати на пошту за ним. Але, коли нарешті забирають, це приносить велике полегшення — отже, отримувач передачі живий.
Щотижня волонтери відправляють десятки посилок “Новою поштою”
Енергетичні батончики волонтери готують у себе вдома і передають у штаб, як і горіхово-фруктові суміші. Також волонтери роблять пастилу: за основу використовують яблука, додають різноманітні заморожені ягоди та фрукти, або ж варення.
Сухпаї, консерви, якість. Велике інтерв’ю про їжу для ЗСУ з Галиною Літош, керівницею напрямку в Державному операторі тилу
Волонтери готують сухий борщ, грибну солянку, розсольник, супи (сочевичний, курячий з локшиною, гороховий з копченим м’ясом, харчо, рисовий з м’ясом та овочами, квасолевий, гречаний та зелений), каші — “козацьку”, “отаманську”, “гетьманську” та з родзинками, енергетичні батончики та горіхово-фруктові суміші.
Стандартна упаковка перших страв розрахована на 6 порцій, до якої треба додати до двох літрів окропу, але інколи бувають спецзамовлення на 3 порції. Їх замовляють невеликі групи військових, яким стандартна порція не така зручна.
У 2024 році “Борщ для ЗСУ” приготували понад 1,2 млн порцій фірмових борщів та супів. Каш приготували за рік понад 150 тисяч порцій, вітамінних сухофруктових чаїв — майже 40 тисяч, а енергетичних батончиків — понад 330 тисяч.
Результати роботи руху “Борщ для ЗСУ” у 2024 році
Крім того, на фронт їдуть домашні соуси — томатний, сливовий чи з аличі. В зимовий період від військових є велика кількість заявок на імбирно-медово-лимонні суміші та різноманітні трав’яні чаї.
“Борщ для ЗСУ” став волонтерським хабом — учасники руху збирають також консервні банки, парафін та віск, і передають їх тим, хто виготовляє окопні свічки. Також на фронт передають ліки, маскувальні сітки, вовняні шкарпетки, листи та малюнки зі шкіл.
Окремий вид діяльності — робота зі шпиталями. Туди відправляють сотні банок з консервацією, яку передають з усієї України.
Яка потреба у цій продукції на фронті
Військові та їхні близькі засипають “Борщ для ЗСУ” заявками. На тиждень може приходити заявок на сотні і тисячі людей. Інколи заявку надсилають на групу з 5-6 бійців, інколи на взвод.
Замовлення приймають щотижня з понеділка по середу, інколи в четвер.
“На нашу продукцію завжди є попит. У нас багато замовників, які беруть постійно”, — розповідає Анна, і показує десятки подяк від різних бригад і підрозділів, навіть від ГУР Міноборони.
“Тушонка задовбала. І смак, і наслідки для шлунку. А ці супи і м’ясо в них рятують. Особливо, коли немає можливості щось собі готувати, бо перебуваєш близько до лінії вогню”, — каже боєць ЗСУ Андрій.
І на сторінці групи, і в месенджерах бійці Сил оборони дякують за підтримку у вигляді смачної, швидкої у приготуванні та корисної їжі.
У військових постійно є потреба в продукції “Борщ для ЗСУ”
“Часу щось готувати зазвичай немає. А гаряча їжа дуже допомагає навіть морально триматись. Такий собі привіт з дому. При всій повазі до їжі від держави, такі супи та каші значно смачніші та корисніші. Дуже дякуємо волонтерам, які вкладають години свого часу, щоб ми могли гарно поїсти”, — розповів боєць Нацгвардії Сергій.
З якими проблемами стикаються учасники руху
Основна проблема, як і у всіх волонтерів, — це гроші. Вони потрібні не лише для продуктів, а й для оплати оренди приміщення, де фасують страви та зберігають продукти. Також треба сплачувати за світло та інші витрати — це тисячі гривень на місяць. Є постійна проблема у картонних коробках та зіп-пакетах, в які фасують страви.
“В основному самі себе витягуємо. Хоча буває, що щось інколи “вистрелить”, здебільшого донати від наших”, — розповідає Анна.
Також завжди є потреба у робочих руках. Продукцію треба фасувати на складі, упаковувати, звозити висушене на склад, а свіжі продукти — волонтерам, які їх сушать.
Зараз зменшилась кількість сушених продуктів, які привозять у штаб. Якщо раніше були запаси сушених продуктів, то зараз їх немає, і через це фасування відбувається “з коліс”.
Серед волонтерів руху існує розподілення праці — ті учасники, хто не має сушарок, можуть чистити та терти продукти для сушки. Або ж хтось чистить горіхи, котрі потім йдуть у батончики або фруктово-горіхові суміші.
Ольшаницькі волонтери за роботою
Великі складнощі виникали під час відключень електроенергії. Потреба у сушених продуктах не зникала, і учасники групи ставили будильники, щоб вмикати сушарки посеред ночі, коли давали світло. Інколи через тривалі відключення недосушені продукти пропадали, але таке бувало нечасто.
“Коли відключали світло, спрацьовував “безперебійник”, починав пищати. Я вставала, несла сушарку на балкон, в холод, щоб картопля чи морква не зіпсувалась. Коли світло давали, вмикалась люстра в спальні, я вставала і повертала сушарку в кухню, працювати”, — згадує волонтерка Людмила.
На жаль, київська та районні влади ніяк не допомагають волонтерському руху, навіть у пошуках приміщення. Про фінансову допомогу тим більше не йдеться.
Рух “Борщ для ЗСУ” має декілька невеликих приміщень на одному з київських ринків. Спочатку приміщення надавались безкоштовно — на початку повномасштабного російського вторгнення багато хто виїхав з Києва, і ділова активність майже завмерла. Згодом, коли ситуація дещо стабілізувалась, орендодавець встановив ціну за одне з приміщень у розмірі 13 тисяч гривень. Сума ніби й не надто велика, але і на неї треба збирати гроші.
Час від часу “Борщ для ЗСУ” можна побачити на різних заходах. Там відбувається, зокрема, збір коштів на закупівлю продуктів. Також відвідувачі можуть познайомитись із діяльністю руху та доєднатись до нього.
Крім того, гроші збирають на концертах, зокрема у Docker pub. Наприклад, у вересні вдалось назбирати близько 120 тисяч гривень, у грудні було менше людей, менше лотів на благодійному аукціоні, отже і збори були менші — 58 тисяч гривень.
Влітку 2023 року про “Борщ для ЗСУ” розповів та запропонував допомогти руху блогер Михайло Шейтельман. Це стало суттєвою допомогою волонтерам, які змогли закупити декілька тонн пластівців швидкого приготування, смаженої сушеної цибулі, м’яса, спеції, родзинки та навіть сушарки та комбайни.
Скріншот зі звітом щодо придбаного за пожертви після ефіру у Михайла Шейтельмана
Допомогти руху “Борщ для ЗСУ” можна за реквізитами, які вказано тут.
Також волонтерам можна передати продукти. Для цього сконтактуйте з координаторами руху у Фейсбук.
