В реальності до появи згаданих чуток Плехове з початку листопада рівняв з землею спецназ з 22-ї бригади ворога. Після того, як обороняти в селі не лишилося чого, і наші між 12 і 13 листопада звідти відступили, утворивши в такий спосіб “сіру зону”, та перейшли до оборони по берегу річки Псьол. І ось на День ЗСУ керівництво “контртерористичною операцією в Курській області” вирішило цю сіру зону захопити, для чого залучило морську піхоту ЧФ. В кожній штурмовій групі було по 2-3 корейські спостерігачі. Для вивчення, так би мовити, бойового досвіду.
Ексклюзивні кадри з Курської області РФ, дрон 22-ої бригади зафіксував північнокорейських військовослужбовців під час штурмових дій український позицій .
Результат — 5-6 “двохсотих” та до 15 “трьохсотих. Немає ради: мінні поля, наші і не наші, загальною глибиною під два кілометри плюс артилерія Сил оборони та оператори fpv доступно пояснили противнику, у чому сенс “сірої зони”.
Ворог закріпитися не зміг і відступив. Чого приходили — не зрозуміло. Але й висновків не зробили, тому 10 грудня росіяни, посилені двома відділеннями корейців, повернулися на руїни села.
Далі реальність розвинулася в такий спосіб: 14 грудня біля Комишівки почали спішуватися російські і корейські підрозділи та висуватися в напрямку хутірка Найденов і далі — на рубіж переходу в атаку на позиції Сил оборони. Успіх дозволив би ворогу обійти наші позиції в районі Погребків і змусити підрозділи ОТУВ “Сіверськ” відступити.
15 грудня наші оператори БПЛА вже бачили корейців з неба. Чучхеїсти пішки шкандибали туди, куди їх послали, одягнуті в російську військову форму, з російськими знаками розрізнення, з російською зброєю, помічені червоним скотчем “свій-чужий” нижче колін та над ліктем. Йти було десь кілометрів з чотири, тому наші мали час підготуватися і провести декілька вогневих нальотів. Передові підрозділи воєнізованих туристів з Пхеньяна так нікуди і не добралися.
У районі Малої Локні російсько-корейський противник атакував 14-15 грудня приблизно десять разів. Але ж противника для спарингу слід обирати обережніше, бо 92-го окрема штурмова і 95-та десантно-штурмова — знані кулінари, шинкують в капусту противника у будь-яких кількостях. Ворог втратив у цих боях до 200 “двохсотими”.
Власне у корейському контингенті з 200 осіб ногами на Пхеньян в чорному пакеті з того бою вийшли приблизно 50. Корейських “двохсотих” з маршруту висування евакуювали на загальних з росіянами засадах, але складали окремо та приховували обличчя. Альтернативні джерела повідомили, що в Донецьку корейські “двохсоті” зайняли всі вільні холодильники, а ось ліжка в лікарнях — чомусь ні. Характер летальних поранень дав підстави вважати, що поранених добивали. Цікавий такмед у корейців, цікавий.
Поки не відомо про корейських полонених, хоча вже є захоплені документи та особисті речі, але російські бранці якість підготовки далекосхідних “союзників” оцінили наступним чином: північнокорейський спецназ не дотягує до рівня російської піхоти. Корейські бійці погано орієнтуються на місцевості, не вміють діяти на полі бою, взаємодіяти ні з російськими підрозділами, ні з засобами посилення, абсолютно не готові до ведення бойових дій в умовах широкого застосування БПЛА. З плюсів — висока витривалість та непогана фізична підготовка. Корейці виявилися швидшими у переміщеннях за росіян. Прогноз застосування корейських підрозділів — виключно в складі російських для масовості атак. Відчутних переваг росіяни не отримають, хоча це дозволить підтримувати певний час належний темп операції.
Кадри з Курської області РФ, на яких дрон 22-ої бригади зафіксував північнокорейських військовослужбовців під час штурмових дійукраїнський позицій.
За припущеннями розвідки до 1,5-2 тисячі корейців (за іншими оцінками — до 5 тисяч) зосереджені в районі на північ від Курська або на північ від Льгова. Все це корейське шапіто неочікувано для себе і світу, швидше за все також, стало розмінною геополітичною монеткою. Те, що корейці вляпалися в бойові дії проти України, поставило багато запитань в дуже високих кабінетах в США, Японії та Південній Кореї. З вікон цих кабінетів (не всіх, визнаємо) добре видно Тегеран, котрий з останніх сил підливає бензин у близькосхідне багаття. І на тлі цього пасьянсу події в Сирії виглядають як військово-патріотична гра.
Про плани ворога на 2025–2027 роки
Як Дональд Трамп буде тепер викручуватися з цієї ситуації, схиляти Путіна до перемир’я та при цьому намагатися зберегти лице перед Пекіном та рештою світових столиць — не зрозуміло.
