Як режисер-документаліст користується прихильністю Трампа, щоб скасувати DEI назавжди

Крістофер Руфо

Коли Дональд Трамп першого разу попросив Крістофера Руфо приїхати до Вашингтона на зустріч зі своєю командою, результатом став указ 2020 року, який заборонив стереотипи щодо раси чи статі у федеральному уряді. (Джозеф Байден скасував його у 2021-му. — LB.ua.)

Тепер Руфо представить команді новообраного президента план боротьби з ідеологією, яка, за його словами, розділяє американців і сприяє упередженню проти різних груп, включаючи білих чоловіків.

40-річний режисер-документаліст і письменник став одним з найвпливовіших і найефективніших активістів США, публічно борючись проти політики «різноманітності, справедливості й інклюзивності» (DEI) у школах, на підприємствах і в уряді. 

Руфо викрив плагіат в академічній роботі президента Гарварду Клодін Гей і в працях кандидата в президенти від Демократичної партії Камали Гарріс. Він також звернув увагу на практики різноманітності у великих компаніях, останнім часом у Boeing.

Батько чотирьох дітей, який охоче атакує прогресивних лівих, він сказав, що не прагне якоїсь ролі в адміністрації Трампа, але хоче допомогти сформувати її порядок денний.

Руфо з родиною, 2020 р

Руфо вважає, що ліві захопили коледжі й університети, і має намір повернути їх, скоротивши федеральні дотації навчальним закладам, які беруть участь у практиках DEI. Він також хоче виключити позитивну расову дискримінацію з будь-якої інституції, з якою співпрацює федеральний уряд.

Велике фіаско: чому Демократична партія програла вибори у США?

Він має особливу неприязнь до елітних університетів, які, за його словами, обміняли заслуги та суворість на неомарксизм і дискримінацію білих й азіатів. 

«Настав час по-справжньому завдати шкоди цим установам і вилучати потенційно мільярдне фінансування, поки вони не почнуть дотримуватися закону», — сказав він.

Кріс Русо виступає в державному художньому коледжі мистецтв у Сарасоті

Хто такий Руфо?

Руфо виріс у політично поміркованій родині в Сакраменто, штат Каліфорнія. Своє політичне пробудження пов’язує з п’ятьма роками, які витратив на зйомки фільму «Втрачена Америка» про постіндустріальні міста, як-от Янгстаун, штат Огайо. 

Він сказав, що переконався, що програми боротьби з бідністю, такі як соціальні, руйнують сім’ї та підривають громадські організації. І зазначив, що почав фільм як лібертаріанець, але закінчив як консерватор.

У 2018 році Руфо жив у Сіетлі й балотувався до міської ради, обіцяючи подолати бездомність, проте знявся з перегонів через погрози вбивством. 

Згодом написав серію статей для консервативних аналітичних центрів про те, що він назвав прогресивізмом, котрий вийшов з-під контролю. 

Руфо став активним опонентом критичної расової теорії — концепції, розробленої вченими-юристами в 1970-х роках, яка стверджує, що расизм закладений в американських законах та інституціях, а не лише результат індивідуальних упереджень.

У 2020 році Такер Карлсон запросив його на своє шоу на Fox News, де Руфо закінчив виступ про критичну расову теорію закликом до Трампа заборонити її у федеральному уряді.

Наступного дня йому зателефонував тогочасний глава штабу Трампа Марк Медоуз, який попросив Руфо приїхати до Білого дому, щоб допомогти розробити план скасування критичної расової теорії.

Що тепер буде?

У другій каденції Трампа Руфо бачить можливість нарешті знищити ідеологію, яка надихала його кампанії. Його проголошена мета: зробити Америку суспільством дальтоніків, скасувавши правила, які вимагають певної поведінки або особливого ставлення відповідно до раси.

Руфо каже, що йому вдалося демонізувати критичну расову теорію і DEI у свідомості громадськості. Тепер він хоче викорінити те, що вважає адміністративною державою, яка підтримує такі політики в університетах, уряді й бізнесі. 

Американський союз громадянських свобод й інші організації зазначають, що робота Руфо сприяє запереченню расизму, а ширший виступ республіканців проти практик DEI підважує расову рівність і утискає свободу слова.

Руфо відкидає такі звинувачення і зауважує, що поточні практики різноманітності виправдовують дискримінацію та знецінюють особисті заслуги.

«Організація може віддавати пріоритет досконалості і різноманітності, але не обом одночасно», — каже він.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *