Володимир Сірко не лише повернувся до своєї роботи, а й узяв на себе нове завдання: навчати інших ризикам мінної безпеки.
Його уроки відвідують діти, дорослі, навіть люди похилого віку. “Я хочу, щоб кожен знав, як діяти, коли бачиш небезпечний предмет. Це може врятувати життя”, розповідають на сторінці Головного управління ДСНС в Івано-Франківській області.
Коли Володимир Сірко повертався додому з чергового завдання, де разом із побратимами очищав від вибухонебезпечних предметів прифронтові території, у його серці завжди була одна думка: “Ще один крок до безпечного майбутнього”. Але грудень 2023 року змінив усе. Тоді на Херсонщині, під час виконання службового завдання, він отримав важке поранення. Смертельна пастка, яку залишили окупанти, відірвала руку та понівечила обличчя, але не зламала дух.
“Я пам’ятаю, як усе сталося: різкий вибух, темрява, біль і хаос… Спершу подумав, що це кінець. Але броня і захисні окуляри врятували моє життя. А ще ті, хто був поруч. Мої колеги-медики швидко надали допомогу, зробили все, щоб врятувати мені життя”, — згадує Володимир.
Тоді життя поділилося на “до” і “після”. Дев’ять довгих місяців реабілітації стали випробуванням не лише для його тіла, а й для душі. “Було важко дивитися на себе в дзеркало і думати, що я більше не зможу робити те, що люблю. Але мій син говорив: ‘Тату, ти мій герой! Я хочу бути, як ти!’ Це надихало”, — ділиться сапер.
Його підтримували колеги, які стали другою родиною. “Колектив лікує”, — зізнається Володимир. Він відчував, що не має права здатися, бо його місія — рятувати життя, нікуди не зникла.
Його історія почалася ще у 2006 році, коли він став частиною першої піротехнічної групи в регіоні. Перші розмінування складів у Новобогданівці стали його стартом у професії, яка вимагає неймовірної зосередженості й сміливості. А вже у 2015 році Володимир уперше поїхав у зону бойових дій. Станиця Луганська, Донецьк, Авдіївка, Мар’їнка — тисячі гектарів розмінованих територій залишилися за плечима його команди.
А після повномасштабного вторгнення він разом із побратимами працював у найгарячіших точках: Київщина, Харківщина, Донеччина. Кожна нова ротація була викликом і водночас шансом зробити українську землю безпечнішою.
