«Потрібно багато льоду!»
Щоб допомагати рятувальникам скоординовано, волонтери створили в телеграмі чат, де пишуть про нагальні потреби.
— Чи треба допомога руками?
— Ні, рук поки що вистачає.
— Що треба привезти?
— Льоду! Багато льоду й охолоджувальних елементів і сумок-холодильників.
На пункті біля в’їзду у двір, огородженому стрічкою, волонтери всіляко намагаються охолодити пляшки з водою, які вони носять рятувальникам. За стрічку, крім них і мешканців довколишніх під’їздів, нікого не пропускають.
Два дні тривали пошуково-рятувальні роботи
— Ще вчора туди, саме до зруйнованого під’їзду, пропускали цивільних, наші теж там працювали разом з рятувальниками. Та роботи позаду будинку вистачає і сьогодні, — розповідає Микита, 22-річний студент, який допомагає вже другий день.
— Зміна! — гукає дівчина поряд — і декілька чоловік біля намету починають метушитися. За секунду вони із сумками для заморожених продуктів, повними пляшок з водою, біжать до групи рятувальників. Ті щойно з гори завалів, відпрацювали свої 15 хвилин, тепер туди рушила інша група. Хлопці чергуються, бо інакше на такій спеці не витримати.
Одну за одною вказівки роздає дівчина з наліпкою «Волонтер» на спині. Це Анастасія, вона координує цю точку з водою. По її захриплому голосу чути, що вона тут теж не перший день.
— Учора приїхала сюди з «Лівобережної», побачила заклик від студентської організації. Уже на місці почала допомагати з координацією. І мама моя волонтерить: поїхала в лікарню вчора, там теж двіж був, — розповідає Анастасія.
Анастасія каже, що раніше долучалася до таких рухів онлайн, допомагала координувати людей
Разом з водою та продуктами люди звозили речі для прибирання двору
Тим часом поряд пробігають хлопці — рухаються до епіцентру події. Дівчина попереджає, щоб захопили респіратори:
— А то голос буде, як у мене.
Пилу тут дуже багато, і з кожною піднятою краном плитою здіймається нова хмара — дихати важко. Тому серед нагальних потреб у чаті зазначені респіратори й медичні маски. А також будівельні окуляри.
— Вони зношуються за секунду, удруге їх уже не вдягнеш, — додає Анастасія, роздаючи вказівки іншим щодо холодильників.
Тут працюють представники багатьох волонтерських організацій. Утім учора (у понеділок. — Ред.), каже товаришка Анастасії, було чимало й тих, хто приїхав суто засвітитися на камеру.
— Вони в білих комірцях підходять, дають нам у руки пачку листівок з QR-кодами: «Ну, ви тут роздайте, а ми пішли». Я була в шоці, чесно кажучи, як побачила це, — обурюється волонтерка.
Учора дівчата працювали до 11-ї вечора. Уночі, поки рятувальники розбирали завали, чергували волонтерки, які живуть неподалік. Хтось допомагав до третьої ночі, хтось до сьомої. Сьогодні з дев’ятої активний рух відновився.
Місцеві, ті, хто постраждав від прильоту, сьогодні вже підходять зрідка. Хоча, згадують дівчата, і вчора вони не сильно активно зверталися — хіба води взяти попити, бо люди були розгублені, у стресі.
— А сьогодні вже почали підходити явно не постраждалі, а люди в пошуках халяви. Продуктами перебирають, вибирають усе смачненьке. Хтось піцу потягнув, якою пригостили нас, волонтерів, при тому ми тих хлопців не бачили ні до, ні після, — пригадує Анастасія.
І додає:
— Але зараз нам головне, щоб рятувальники поїли і попили.
«Операції почалися до тривоги. А зупинити їх, коли діти інтубовані і під наркозом, не можна»
Інша сторона будинку
По інший бік дому, а також біля розташованих поряд будинків — з понівеченими вікнами, балконами та фасадами — рятувальників підстраховують цивільні. Вони ланцюжком передають на загальну купу уламки, прибирають двір від сміття, допомагають людям вичищати пошкодження у квартирах.
Тут дуже багато молоді, в основному студенти, але є і школярі. А також старші. Багато хто вже не вперше бере участь у такому: Микита, якого згадували раніше, до цього допомагав з пошкодженнями будинку на Теремках, у який 7 лютого влучив уламок російської ракети. Атмосфера, каже, була така сама жвава, прибирати прийшло багато людей.
— Хто втомився і кого потрібно замінити? — запитує дівчина поряд.
— Мене можна, — відповідає інша.
Коли перша займає її місце в ланцюжку, вона відходить перепочити. Видно, зустрічає знайомого.
— От, перший день відпустки сьогодні, то приїхав сюди, — ділиться чоловік.
Тим часом до чату додаються люди, запитують, що привезти. Учасників уже близько 400. Крім запитань про потреби, з’являються прохання про поради, як діяти місцевим: куди подавати заявки на вікна. Шукають і тимчасове житло тим, хто вчора втратив квартиру.
О дев’ятій уже з’являються повідомлення вдячності від волонтерів волонтерам за спільну працю. Також вони переказують подяку від місцевих, яким допомогли прибрати або тимчасово забити вікна у квартирах. Запитують, що завтра, о котрій бути і що зі собою принести. А на завтра запланували допомогти сусідньому закладу освіти, якому теж дісталося від обстрілів і який, попри все, прихистив частину людей, котрі залишилися без житла.
О десятій вечора в ДСНС повідомили, що завершили пошуково-рятувальні роботи. З-під завалів дістали тіло 12-ї загиблої — 18-річної дівчини.
Ракетні удари. Росія б\’є по дітях і промисловості
