Курсанти військового училища, СРСР
Ефект від появи цієї концепції був такий потужний, що нас, курсантів ще навіть не першого курсу, які бігали по полігону на КМБ, негайно зібрала кафедра розвідки, повідомила відповідну розпорягу штабу округу й прочитала двогодинну лекцію про комплексне використання розвідувальних і ударних систем, про високоточну зброю та наслідки застосування всього цього.
Через кілька років ми побачили перші програмовані калькулятори — і дехто з нас запідозрив, що ця стежинка веде у завтра. Уже на початку 1990-х старлей з трьома роками в офіцерських погонах і калькулятором без проблем випереджав майора з 15 роками вислуги й логарифмічною лінійкою. Необхідність іноді використовувати cotangens, аби вирішити топогеодезичні задачі, поховала лінійку: майори або купували калькулятори, або звільнялися за віком.
У 1996 році адмірал Вільям Овенс у статті «The Emerging U.S. System-of-Systems», опублікованій Інститутом досліджень національної безпеки США, представив концепцію «системи систем». Як окрема концепція мережецентрична війна вперше з’явилася в статті віцеадмірала Артура К. Себровскі й науковця Джона Гарстки, яку опублікував Військово-морський інститут США в 1998 році.
Якщо вже згадали адмірала Себровскі, то слід сказати кілька слів про нього: з жовтня 2001-го по січень 2005-го він працював директором Управління трансформації Збройних сил у Міністерстві оборони США й у рейтингу ненависті військових (є такий у союзників) посідав почесне 2-ге місце, програючи лише «Аль-Каїді». Людина штовхала армію США в майбутнє, забезпечуючи переважну й постійну конкурентну перевагу на наступні десятиліття, змінюючи статус-кво за допомогою нових концепцій оборони, що подобалося не всім. Судячи з другого місця — майже нікому.
Сержант Ернан Давілеон (у центрі праворуч), фахівець з управління вогнем 18-го полку польової артилерії армії США, наглядає за Тейлоном Тушинський (праворуч), який керує ракетно-пусковою установкою HIMARS оснащеною новою модифікацією ATACMS на ракетному полігоні Вайт-Сандс, Нью-Мексико.
Для контрасту згадаємо слова Вінстона Черчилля з його книги про Другу світову війну «The Gathering Storm»: «У Британії жартома кажуть, що військове відомство завжди готується до останньої війни. Але це, ймовірно, справедливо для інших відомств й інших країн, і це, безумовно, було слушно для французької армії». Замінимо «французької» на «української». Чи зміниться сенс слів британського прем’єра?
Через майже сто років після перших описів майбутньої війни фахівцями ЗС США ми стаємо учасниками війни. І все, про що жартував Черчилль, у ЗСУ — як під копірку. Але поза межами ЗСУ — узагалі ні: українська ІТ-галузь розвивалася динамічно, спеців повно, шикарна школа, широкі можливості. І тут 2014-й. І ці хлопці-дівчата або стали до війська, або занурилися у волонтерство. На виході армія отримала «Кропиву», «Укроп», «Віраж», «Дельту» і ще декілька цікавих платформ. І артилеристи досить оперативно все це опанували й почали широко застосовувати. До них приєдналися військові зв’язківці, котрі отримали від союзників сучасні цифрові засоби. З’явилися мережі, можливість розгортати точки доступу, багато інших комунікаційних можливостей.
Спільними зусиллями небайдужих військових і цивільних ЗСУ здобули ПЕРЕВАГУ в ухваленні рішень на полі бою, штаби раптово для себе відкрили феномен Common operational picture (єдина картина поля бою). І не маючи переваги чисельної, ЗСУ почали випереджати агресора на інформаційному полі та здобули перевагу в управлінні військами.
Командування на чолі з Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським на Авдіївському напрямку.
Сьогодні цю перевагу вдається утримувати, але ворог не спить і також вживає заходів, щоб хоч якось підрівняти можливості.
Група «Інформаційний спротив», яка, до речі, днями отримала нагороду The Freedom of Speech Award від International Association of Press Clubs, з чим щиро вітаємо, поширила інформацію, що наш ворог намагається комплексно застосовувати засоби розвідки й вогневого ураження.
Створена противником система традиційно вертикально інтегрована, має три рівні й називається «Система борьбы с бронетанковой техникой и артиллерией противника». Діє в ближній (тактичній), середній (оперативній) і дальній (оперативно-стратегічній) зонах, тобто в ній передбачили розподіл повноважень, щоб ухвалювати рішення про ураження за дальністю. Управляють нею зі спеціалізованих пунктів.
Загальний сенс системи — цілодобово моніторити обрані райони й підтримувати онлайн-взаємодію засобів розвідки й засобів ураження.
Програма для військовослужбовців армії США з підготовки командування місією, Форт-Лівенворті, штат Канзас.
Тактична (ближня) зона має глибину 10–12 км, відповідальний за роботу системи — командир бригади/дивізії. Як розвідувальні сенсори застосовують оптико-електронні пристрої (1ТПН-1, «Ирония-1», «Ирония-М»), БпЛА коптерного типу, БпЛА «Элерон-3», радіолокаційні станції «Фара-ВР», «Соболятник», розвідувально-сигналізаційну апаратуру 1к124 «Табун» й 1к144 «Секстан», модульний комплекс радіоперешкод «Поле-21».
Інформацію від розвідувальних сенсорів передають безпосередньо до вогневих підрозділів, котрі мають протитанкові ракетні комплекси «Конкурс», «Атака», «Корнет», «Корнет-Д», «Штурм-С», «Хризантема-С», протитанкові гармати МТ-12 «Рапира», САУ 2с1 «Гвоздика», 2с3 «Акация», танки, БМПТ «Терминатор», БМП-2/3, ТОС-1/2, вертольоти вогневої підтримки Мі-24, Мі-35, Мі-28н, Ка-50, Ка-52, штурмовики Су-25.
Протистояння артилерії
Оперативна (середня) зона завглибшки 12–100 км, відповідальний за роботу системи — командир корпусу/командувач армії. Як розвідувальні сенсори застосовують БпЛА «Элерон-3», «Орлан-10», «Форпост», інші подібні за ТТХ БпЛА, РЛС «Аистенок», «Соболятник», «Зоопарк». Інформацію від розвідувальних сенсорів передають безпосередньо до вогневих підрозділів, котрі мають баражувальні боєприпаси «Куб» або «Ланцет», РСЗВ «Торнадо-Г», «Ураган», «Торнадо-С», САУ 2с19 «Мста-С», 2с5 «Гиацинт-С», 2с7м «Малка», мінні загороджувачі УМЗ, літаки Су-24м і Су-34.
Окупанти працюють з СА 2С5 «Гіацинт-С» УГ «Восток» у Донецькій області, 10 квітня 2024 року.
Оперативно-стратегічна (дальня) зона має глибину від 100 км, відповідальний за роботу системи — командувач угруповання військ. Як розвідувальні сенсори застосовують космічні апарати оптико-електронної розвідки «Янтарь», БпЛА «Форпост» і подібні за ТТХ, інші технічні засоби розвідки, здатні до оптико-електронної та радіотехнічної розвідки на дальностях 100 км і більше, та агентурну розвідку (ага, ті самі коригувальники, котрих СБУ затримує пачками). Інформацію від розвідувальних сенсорів передають безпосередньо до вогневих підрозділів, котрі озброєні ударними БпЛА «Герань»/«Шахед-131/136», ОТРК «Искандер», ЗРК С-300 «Фаворит» і С-400 «Триумф», літаками Ту-22м3, МиГ-31к, Су-24, Су-34.
Те, що вийшло в противника, досить ефективне — Сили оборони втратили декілька пускових установок ЗРК Patriot і HIMARS.
Але є і вузькі місця — час проходження інформації від моменту виявлення цілі до відкриття вогню й скупі можливості утримувати всі засоби, включені в систему, в режимі онлайн. І отут імпортозаміщення збудувало височезний паркан: система не здатна працювати належно без автоматизації процесів обміну інформацією, що неможливо, якщо не розгорнути відповідне інформаційне середовище на кшталт інтернету.
Безпілотний літальний апарат ‘Форпост-М’
Російський наступ на Харківщині: актуальна ситуація і перспективи
Кожен вид ЗС США має свій колір, якщо змішати всі, то отримаєш фіолетовий. Аби відзначити роботи зі створення мережецентричної тактики, у відповідному крилі Пентагону встановили фонтанчик з питною водою. Корпус цього фонтанчика фіолетовий. Вираз «Ти пив з фіолетового фонтанчика!» означає, що людина обізнана в мережецентричній тактиці. І як ми бачимо на полях боїв, саме одинички й нулики з фіолетового фонтана надають Силам оборони переваг.
