У лютому 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення, профільний заступник київського міського голови запевняв, що «всі заклади освіти забезпечені місцями, які виконують функції укриття». Насправді це означало, що десь поруч є метро, інші заклади з укриттям, а не те, що ми подумали. І що ще ніде нема ремонтів у шкільних підвалах. Але про це ми дізнаємося значно пізніше, на практиці. І лише через півтора року активної фази російсько-української війни, у серпні 2023 року, тепер уже керівник міської військово-цивільної адміністрації визнає, що укриттями забезпечено від 75 % до 95 % закладів освіти Києва різного типу. Тоді ж київська влада пообіцяє створити підземні укриття кільком школам, які досі їх не мають.
Ввести в експлуатацію ці окремі укриття планували до кінця 2023 року. Спитайте, чи зробили це. Але відповідь ви вже передчуваєте — ні, цих укриттів у Києві досі не збудували. Можливо, почали і скоро завершать? Теж ні. І скільки це «кілька шкіл»? Тридцять. І це лише ті, потребу в укриттях для яких визнають районні управління освіти. Думка батьків може відрізнятися від цієї позиції.
Підвали київських церков нерідко стають прихистком для школярів під час тривог.
Тобто близько 30 тисяч дітей іноді чи не щодня після оголошення тривоги біжать зі школи до безпечного місця по вулиці. І будуть робити так ще довго.
Який рецепт
У такій ситуації опинилися учні й дошкільнята, яким не пощастило відвідувати заклади в будівлях без підземних приміщень. У Києві вони рівномірно розподілені по районах, тому говорити про якісь конкретні геологічні чи історичні причини такого стану не випадає, відомо лише, що є такі будівлі. А також уже всім зрозуміло, що війна триватиме невизначений час, ми вже живемо в ній, а діти вже ростуть в умовах воєнного часу, тому перетерпіти незручності не вихід. Їх треба усувати.
Нема укриття під школою — його можна збудувати поруч. Якщо вхід у сховище розташований у шкільному дворі, це фактично не відрізняється від звичайного маршруту більшості учнів у підвал/укриття: діти спершу виходять надвір, а потім спускаються в укриття.
На фото зовнішнє укриття в центрі міста, де діти можуть перебувати під час тривоги.
Головна умова для такого зовнішнього укриття — заклад повинен мати ту територію, аби там звели підземне укриття. Далі риють котлован, облаштовують стіни, входи, приміщення, системи вентиляції й інші комунікації. Щоб конструкція не з’їдала корисну площу, на її даху (поверхня землі) пропонують робити спортивні майданчики або стадіони. Це «споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття». Що означає — використовувати можна і як укриття, і для, наприклад, навчання чи спорту. Друга частина визначення, відповідно, стосується захисту від іонізуючого випромінення. У 2023 році різні громади країни, котрим це вкрай необхідно, почали проєктувати й будувати такі споруди.
Перші ластівки на Київщині й у Харкові
У Харкові після першої офлайнової школи міста — метрошколи — нещодавно відкрили другу, підземну, яка також зможе працювати постійно. Вона збудована за тим самим принципом, що й укриття: на території закладу освіти вирили котлован, облаштували підземні кімнати, входи, вентиляцію, водопостачання і відведення. Восени торік харківський міський голова Ігор Терехов заявив, що такі будуватимуть — нещодавно, на початку квітня, першу облаштовану презентували. Школа ще не працює, але вже готова приймати дітей.
Скриншот з відео будівництва підземної школи, з тг-каналу Терехова
Схожі темпи робіт були й на Київщині: у липні 2023-го почали будувати укриття для однієї школи міста Українка, а в березні 2024-го воно вже запрацювало. В Українку, яка недавно опинилася під масованою атакою російських ракет, що цілили в Трипільську ТЕС, ми вирушили оглянути новий проєкт наживо.
Укриття Академічного ліцею № 2 розмістили за межами навчального закладу, на місці старого баскетбольного майданчика: той перекопали і звели підземну споруду подвійного призначення площею 667 кв. м. Під час тривог тут перебуватимуть учні й працівники, у позашкільний час — також жителі міста. Після перемоги в будівлі планують облаштувати спортивний комплекс, зараз на даху укриття працює баскетбольний майданчик.
Як розповіла LB.ua директорка школи Тамара Дидик, у підвалі ліцею, зведеному на пісках, раніше був лише невеликий теплопункт, училися весь час дистанційно.
Укриття в гімназії міста Українка, збудоване в дворі школи Укриття в гімназії міста Українка, збудоване в дворі школи Укриття в гімназії міста Українка, збудоване в дворі школи Укриття в гімназії міста Українка, збудоване в дворі школи Укриття в гімназії міста Українка, збудоване в дворі школи
Нове укриття сучасне на вигляд: на двох входах — скляні двері, заклеєні бронебійною плівкою, коли спускаєшся, зустрічають і герметичні, котрі замикатимуть під час тривог; є сходохід з візком для маломобільних груп населення. Усередині з довгого коридору розходяться декілька кімнат, кожна має два виходи, також є сховище для води, серверна, кілька душових і вбиралень, одна з яких обладнана поручнями та заїздом для візків. Укриття має потужну вентиляцію та власне резервне живлення, виведене за межі споруди на випадок вимкнення світла.
Начебто все добре, проте є й підводні камені. Одразу впадає в око замала кількість місць для сидіння в кімнатах: по три двоповерхових ліжка для класу й кілька десятків крісел-мішків. Як розповідає LB.ua директорка ліцею, коли була навчальна евакуація, учні заледве розмістилися в укритті, хоч, за офіційною інформацією, розраховане воно на 782 особи. Через це вчаться поки що у дві зміни. Ліцеїст Сергій зізнається, що протягом тренувальної евакуації дітям було тісно, дехто насилу знайшов місце, а в повітрі стояв неприємний запах ремонту. Хоча, як запевняє директорка, коли вмикають вентиляцію, він зникає.
Від шкільних дверей до укриття — близько ста метрів. Під час тривоги у школі відчиняють усі входи й виходи (їх сім), кожен закріплений за певними класами. Тому вся дорога займає близько п’яти хвилин. Протягом тривоги не вчаться, дітям проводять психологічні хвилинки й ігри. Для покращення настрою під час тривалих тривог Київська ОВА передала учням ліцею 50 планшетів.
Керівник Київської ОВА Руслан Кравченко обіцяє до кінця року збудувати 17 таких укриттів у школах і дитячих садках регіону.
То коли ж і столиця?
Якщо коротко відповісти на це питання — нескоро. Замість обіцяного КМВА будівництва укриттів до кінця 2023 року в цей період насправді лише замовляли проєкти.
Ми спитали в управлінь освіти всіх районів Києва, скільки шкіл у них працює без власного укриття (користується сторонніми, за договором або просто так). Офіційні дані: у Голосіївському районі без власного укриття три загальноосвітні заклади; у Деснянському власні укриття відсутні в трьох закладах освіти; у Дніпровському районі — одна школа; у Оболонському — чотири заклади освіти; у Подільському — чотири заклади загальної середньої освіти; у Святошинському — дві школи; у Печерському районі — дві школи; у Солом’янському районі — чотири школи; у Шевченківському районі — два загальноосвітні заклади не мають своїх укриттів. Найбільше здивував Дарницький район, де, згідно з відповіддю на запит, усі школи мають власні укриття.
Укриття в школі Києва
Зауважимо, що в цю статистику увійшли лише заклади освіти, які взагалі не мають укриттів, у будь-якому вигляді. Ті, що мають хоча б мінімальне приміщення в підвалі, розраховане на 30 людей, або взагалі виключно технічного призначення, у неї не потрапили. Тому насправді шкіл без укриттів більше. Це нам підтвердили в РУО, помітно це і з даних програми, котра містить перелік шкіл, де планують зводити укриття.
Програма економічного і соціального розвитку Києва на 2024–2025 роки нарешті заклала реальне фінансування цих давно обіцяних проєктів. І це будуть 30 столичних шкіл за два роки. Найдужче пощастило мешканцям Святошинського району: тут запланували укриття подвійного призначення аж у шести школах. У Голосіївському і Дніпровському районах — по чотири школи, в інших — по дві-три. На жаль, саме та гімназія, учнів якої ми бачили у відео зі збиттям «кинджалів», не потрапила до переліку щасливців. Як пояснили в РУО, заклад не має ділянки для такого укриття. Він розташований у щільній квартальній забудові історичного Подолу.
Ще одна не дуже хороша новина: увесь перелік — це лише плани. Фактично ж на Prozorro вийшли поки що Шевченківське РУО з двома школами (гімназія № 172 і школа № 41) й Оболонське РУО (школа І ступеня «Ластівка»). Вони вже провели торги й уклали договори. В управліннях, як, мабуть, і в самих школах, дуже сподіваються завершити будівництво до нового навчального року. Але терміни в договорах — до кінця календарного року. І це якщо не буде ексцесів виконавця.
Згадані проєкти укриттів у Шевченківському районі найдорожчі по місту. На них заклали по 71 млн грн (а фактично закупівлю оголосили на ще більшу вартість, у РУО пояснили це вимогами проєкту, ймовірно, ціну коригуватимуть).
Інший рекордсмен — Дніпровський район (славнозвісний на всю країну багатими закупівлями в освіті): тут укриття будуватимуть за 54, 67, 83 і 84 мільйони гривень. В інших районах витрати заклали переважно на рівні від 12 до 50 млн грн для об’єкта. Порівняймо: велике укриття в ліцеї Українки обійшлося місцевому бюджету в 44 млн грн, харківська підземна школа — 58 млн грн.
Київ традиційно може дозволити собі будувати недешево. І чомусь дуже нешвидко. Тому якщо ви вболіваєте за комфорт своїх дітей і хочете, щоб вони якнайскоріше перейшли з паркінгів, підвалів сусідніх церков і будинків культури, то нагадуйте частіше про потреби вашої школи районній адміністрації й управлінню освіти. Інструмент вирішити це питання їм уже створили.
