Богдан Слободян був у полоні 286 днів.
Його катували струмом та били в кількох російських тюрмах. Військовий родом з Івано-Франківська, він старший навідник 35 окремої бригади морської піхоти. Зараз він лікується в Тернополі, пише “Суспільне”.
“Минуло більше року, як я повернувся з полону. Зараз я відчуваю свободу, відчуваю те, що можу робити, що я хочу, а не тільки за наказом. І ці відчуття дуже цінуються”.
>
У Тернополі захисник відвідав музей політв’язнів, де частково відтворені умови, в яких радянська влада утримувала політв’язнів у 20 столітті.
Карцери нагадали йому ті, в яких він перебував у полоні. У його камері було шестеро людей.
“Шафка така маленька була, де ми могли тримати засоби особистої гігієни. Ми зуби могли чистити господарським милом, навіть не таким, що для миття тіла. Було два мила, одне коричневе господарське, а друге біле”.
У полон він потрапив 28 березня, коли перебував на позиціях на Харківському напрямку. За його словами, 16 квітня більше 80 полонених вивезли на територію Росії.
“Нам зав’язували очі і руки повністю. Перші сідали на підлогу в кузові і тримали широко ноги. Коли ряд заповнили, наступні хлопці сідали між ніг, вони ноги перехрещували, а руки були спереду. Це було найнезручніше положення, яке могло бути. Цей метод називається перевернута ялинка. Не можливо ворухнутись, все затікає. І нас так сорок чоловік запхнули туди. Нас везли дуже довго, годин 5-6 і люди просто не витримували і ходили в туалет, де сиділи”.
Пунктом призначення був Курськ.
“Нас закидають в коридор і я чую звуки, чую російську мову і більше нічого не бачу. Мене беруть за руки, вже одразу починають бити в темряві. Я нічого не чую і тут один мені каже: “Встать” (Встати). Він просто бере мою шапку і зриває мені разом зі скотчем. В мене таке відчуття, що вся шкіра, вуха були висмикнуті. Я відкриваю очі, не розумію де я є, а то був такий великий коридор і там усі люди в синій формі, і я чую: “Добро пожалавать в Рассию” (Ласкаво просимо в Росію).
Після приїзду його відправили на допити та стрижку. Дали одну хвилину на душ, розповів Богдан.
“Я швидко витираюсь, вони мене кладуть до стінки, не кажуть одягатись і один бере електрошокер і так мені в ногу раз, другий і третій. А тіло ще ж вологе, електропровідність іде по всьому тілу. І тут один каже, ширше ноги. Я роблю ноги ширше, він мене ногою по статевих органах починає бити п’ять разів. Я там впав голий, вже просто не міг”.
Військовослужбовець каже, з полону його звільнили 8 січня 2023 року. Будучи там, схуд на 12 кілограмів.
“Ми зупинились, конвоїр, який нас супроводжував і ефесбешник вийшли, лишився тільки водій. Ми посиділи п’ять хвилин і заходить чоловік, мав бороду, окуляри і мав плитоноску та шеврон України. Заходить і каже: “Слава Україні” і тоді ми вже зрозуміли, що це був точно обмін. Я до мами подзвонив, вона мене одразу не впізнала, я потім так розговорився і вже так плакав. Я навіть не міг говорити, просто плакав мамі, що я вдома”.
>
Після полону Богдан Слободян лікується. Влітку минулого року поїхав на реабілітацію до Латвії. Зараз очікує ще одну операцію на коліні.
