Прем’єр-міністр Франції Габріель Атталь (у центрі), міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен (ліворуч) і міністерка освіти Амелі Удеа-Кастера під час засідання кабінету міністрів у Єлисейському палаці, Париж, 12 січня 2024 р.
Габріель Атталь — наймолодший прем’єр Республіки
Очолив новий кабінет міністрів наймолодший за історію Французької Республіки прем’єр — 34-річний Габріель Атталь. Цікаво, що його предки по лінії матері жили в Одесі, а виховували урядовця в православній вірі.
Атталь пішов у політику відразу після навчання в престижному паризькому університеті Sciences Po, працював у команді колишнього президента Олланда й перейшов до штабу Макрона на хвилі змін 2017 року. Тривалий час був речником уряду, тому французам добре відомі його обличчя і здатність майстерно маневрувати, відповідаючи на гострі запитання. Опозиція та навіть деякі соратники Макрона, такі як центрист Франсуа Байру, закидають Атталю відсутність солідного досвіду. Дійсно, його кар’єрний злет можна назвати блискавичним: до призначення прем’єром він лише п’ять місяців очолював міністерство освіти, а до цього рік працював уповноваженим з питань бюджету. Утім важливо інше: саме його Макрон бачить своїм наступником.
Габріель Атталь — новий прем\’єр Франції і можливий наступник Макрона
Стефан Сежурне — новий очільник МЗС
Міністерство європейських і закордонних справ очолив 38-річний Стефан Сежурне і теж став наймолодшим політиком на цій посаді. Свій перший закордонний візит Сежурне здійснив у Київ, де зустрівся з Володимиром Зеленським й обговорив оборонні потреби України й роботу над українською формулою миру. Це важливий сигнал, адже традиційно новопризначені очільники МЗС Франції починають своє турне з Німеччини. «Франція залишатиметься пліч-о-пліч з Україною стільки, скільки буде потрібно», — запевнив Сежурне. Він стартував у політиці в лавах соціалістів. Як і Габріель Атталь, перейшов до команди Макрона, коли в того з’явилися президентські амбіції. З Атталем Сежурне пов’язують не лише політичні погляди, а й відносини — пара проживала разом з 2017 до 2022 року. Ставши міністром, Сежурне склав мандат євродепутата і президента макронівської європейської сили Renew, яка муситиме шукати нового лідера напередодні виборів до Європарламенту в червні.
Себастьян Лекорню — незрушний міністр оборони
Себастьян Лекорню на посаді міністра оборони з травня 2022 року. Він уособлює непорушність військової підтримки, яку Франція надає Україні. Лекорню двічі їздив до Києва: у грудні 2022-го й вересні 2023 року. Другий візит міністр здійснив разом з делегацією представників оборонної галузі, зокрема, з виробниками бронетехніки, артилерії, безпілотних літальних апаратів й устаткування для розмінування. У листопаді політик оголосив про фонд підтримки на суму 200 мільйонів євро для потреб української армії. На практиці цими грошима відшкодували витрати на виробництво гармат Caesar, ЗРК Crotale, 155 мм артилерійських боєприпасів, крилатих далекобійних ракет SCALP. Навесні Україна отримала перші зенітно-ракетні комплекси франко-італійського виробництва Mamba SAMP/T. За останні місяці до клопотів Лекорню додалася ситуація в Ізраїлі й Секторі Гази. Новорічну ніч міністр провів на французькому кораблі-вертольотоносці, на якому лікують поранених цивільних з Гази.
Катрін Вотран — безкомпромісна міністр праці
Надзвичайно важливе для Франції в контексті нещодавньої непопулярної пенсійної реформи міністерство праці, здоров’я і солідарності Макрон віддав 63-річній Катрін Вотран, яка починала кар’єру ще за часів Ширака. Її називають «французькою Тетчер». Відома своїми консервативними поглядами, у 2013 році Вотран голосувала проти одностатевих шлюбів, але через десять років заявила, що змінила позицію з цього питання. Роками вона працювала в команді Ніколя Сакрозі, як і колишній президент Франції, мала проблеми із законом. У 2014-му її звинуватили в «зловживанні довірою» у справі про маніпуляцію коштами на проведення виборчої кампанії Саркозі. Пізніше справу закрили. Цим призначенням Макрон хоче показати французам, що його жорстка соціальна політика залишиться незмінною. Повернення до політичного життя вагомих фігур правого крила має, поміж іншого, привабити електорат «Республіканців» і частину прихильників «Національного зібрання».
Рашида Даті — реверанси в бік Росії
Ще одна соратниця Саркозі та яскрава представниця правих політичних сил Рашида Даті стала найбільшим сюрпризом нового уряду Макрона. Їй дісталося міністерство культури, що відразу обурило численних представників цього сектору: «жодного досвіду в галузі», «вона прочитала хоч одну книгу?», «кар’єристка без інтересу до культури». Як Саркозі та Вотран, Даті має проблеми із законом. Її звинувачують у «пасивній корупції» та «приховуванні зловживання владою» у справі колишнього очільника Renault-Nissan Карлоса Гона. Слухання у справі тривають досі. Проблематичною є також неоднозначна позиція Даті щодо Росії. У 2016-му політик заявила, що Росія має стати союзником Франції в боротьбі проти ІДІЛ, а у 2017-му разом з мером міста Анн Ідальго влаштувала Путінові візит у Російський православний духовно-культурний центр у сьомому окрузі Парижа (Даті на той момент була головою округу).
Макрон залишив на посадах наближених до себе Жеральда Дарманена у кріслі міністра внутрішніх справ, Брюно Ле Мера на посаді міністра економіки, Еріка Дюпона-Моретті міністром юстиції та додав роботи Амелі Удеа-Кастера — тепер окрім спорту й Олімпійських ігор, вона завідуватиме ще й освітою.
Утім для нас важливо інше: Франція і з новим урядом провадитиме політику підтримки України, підставляючи плече Києву під час турбулентного періоду на Заході.
