Я багато років тому, можливо, років 15 тому, уперше публічно висловився, що мультикультурність занапастить Європу.
У кожного з нас є симпатії і антипатії, у кожного є віра в когось, і вона не завжди виправдана й аргументована, а надії часто руйнуються, і ми починаємо не там, не в собі шукати винуватих. Багато в кого є кумири, і вони різні, ми різні у ставленні до Бога.
Хтось свято вірить. Хтось вдає, що вірить. Ми поклоняємося різним богам і належимо до різних релігій.
Так влаштовано світ. Ми різні.
Але. Якщо я раптом вирішив виїхати жити в іншу країну, що відрізняється історією, культурою, релігією і традиціями, я зобов’язаний прийняти правила і закони моєї нової країни.
Дотримуватися потихеньку своїх традицій і свят. Намагатися не втрачати себе і своє коріння. Але я вирішив і поїхав жити в іншу країну! Навіщо тягнути свій статут туди?
Франція. Це тероризм. Це війна ісламу проти Франції. Будь-який радикалізм є вкрай небезпечним. Це може бути світовою пожежею.
Я не знаю, що робити політикам. Але, мабуть, скажу непопулярне – терміново обмежувати міграцію.
Релігія – складна річ. І іслам різний. Усе-таки мені здається, що все криється глибше, не в релігії. У бідності. У постійній прірві між бідними та багатими. В освіченості.
Чомусь усі хочуть виїхати в Європу та США із цих мусульманських країн, а не навпаки.
Я багато разів був у мусульманських країнах і, перш ніж поїхати, читав історію і правила життя, розмовляв із місцевими про нюанси поведінки в побуті і ніколи не намагався порушити або щось спровокувати.
Я гість. І зобов’язаний, повинен прийняти закони і правила країни.
Джерело: Sapronov Yuri / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
