На момент смерті їй виповнився 91 рік. Бабуся Лю, як з любов’ю називали її волонтери, продавала на вулицях міста квіти, щоб купити гостинців бійцям, які лікувалися в госпіталі, перебували проїздом в пункті відпочинку на Центральному залізничному вокзалі. Часто приносила квіти й на меморіал бійців АТО. Багато бійців любили Людмилу Григорівну як рідну бабусю. Люди, які знали її, розповідали, що останніми роками вона жила у знайомих або ночувала на вокзалі. Свого житла не мала, хоча родичі живуть в одному з сільських районів області. Ні в кого нічого для себе не просила, а на кожну копійку купувала печиво або фрукти, які несла солдатам. Коли вона потрапила в лікарню з інсультом, волонтерська сім’я Дніпра зробила все можливе, щоб бабуся Лю одужала. Але, на жаль, Людмила Григорівна померла.
“Ми познайомилися з бабусею Лю в 2014-му. Вона була знайома кожному волонтеру в штабі і в госпіталі, кожному бійцеві і волонтерам пункту “Вокзал-Дніпро”. Це була маленька жінка з величезним серцем! Важко говорити про бабусю Лю в минулому часі. Перестало битися її велике і добре серце”, – написала в соцмережі волонтерка Світлана Свердліченко.
“Всі останні роки свого життя вона присвятила допомозі українським бійцям, які захищають кордони нашої країни. Людмила Григорівна пережила і Голодомор, і Другу світову війну. У 2014-му вона однією з перших взялася допомагати пораненим у госпіталі ім. Мечникова, возила гарячі обіди та продукти. Одна мрія залишилася у неї невиконаною – вона так і не встигла з’їздити на фронт. Жінка віддавала всі свої матеріальні запаси на благо армії”, – написав у «Фейсбуці» Сергій Сердюк.
«Вона була неймовірною! Спасибі, що була в нашому житті! Спочивай з миром, Українко! Гарна була жінка. Маленька, але з величезним серцем, все, що заробляла, несла бійцям. Нехай їй буде м’яко і тепло на небі», – такі відгуки залишили жителі Дніпра. Прощання з бабусею Лю відбулося біля моргу обласної лікарні ім. Мечникова. Поховали її в селі Ясне.
Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпро
