Оприлюднили наше власне опитування щодо деяких аспектів ставлення населення України до опитування президента. Звичайно, мене можна звинуватити в тому, що я захищаю інтереси професійних соціологічних центрів, але мені здається, що для того, щоб дізнатися, що думають люди, найкраще, щоб опитування проводили нейтральні соціологічні центри, а не політики.
В опитуванні президента він усе ж таки сприймається як представник політичної сили, тому репрезентативність опитування буде обмежена не тільки тим, що відповідатимуть лише ті 50% населення, що прийдуть на вибори, а й тим, що прихильників “Слуги народу” там буде відносно більше, ніж інших політичних сил. Як бачимо з даних нашого опитування, із прихильників “Слуги народу” приймати участь в опитуванні планують 85%, а із прихильників, наприклад, “Європейської солідарності” – 41%, ОПЗЖ – 55%, “Батьківщини” – 56%…
Треба, щоб волонтери намагалися опитати всіх, а не тільки тих, хто захоче, – це підвищить репрезентативність. Не завадило б також вставити в опитувальник запитання про те, як люди проголосували, тоді можна буде оцінити похибку опитування для кожної дільниці. На жаль, це все лише зменшить похибку, але вона все одно буде набагато більшою, ніж в екзитполах. Тобто ми отримуємо менш репрезентативну інформацію, витративши в десятки і сотні разів більше ресурсів.
Скоріш за все мета – не тільки (і не стільки) вивчення думки людей, але якась інша. Але сама ідея регулярного вивчення громадської думки і вивчення того, що цікаво людям (прохання надсилати запитання), мені подобається, ми колись започаткували такий проєкт за свій рахунок (“Дзеркало суспільства”), опитували людей – що б вони запитували, якби були соціологами, потім вибирали найбільш популярні запитання і проводили опитування. Тобто суспільство начебто саме собі задавало запитання й отримувало відповідь, як у дзеркалі. На жаль, фінансово витримали лише декілька років. За ті ресурси, що зараз витратять на це дослідження, можна було б щомісячно вивчати громадську думку протягом 7–10 років мінімум.
Джерело: Volodymyr Paniotto / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
