У питанні адаптації людей з інвалідністю Україні досі не вдалося перейти від соціально-медичної моделі, суть якої полягає у благодійності, лікуванні та соціальному захисту, до правозахисної – створення умов для реалізації всіх прав повною мірою, пише у блозі на “Цензор.НЕТ” політолог, заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький. Він вважає, що нинішня система непрозора і її необхідно змінювати.
“Причина такого “застою” криється не тільки в економічній площині. Річ у тім, що Україна успадкувала від СРСР медичну модель і поки не особливо прагне переходити на якісно новий рівень – соціальний і правовий. У нашій країні діють десятки громадських організацій, які декларують своєю метою захист прав інвалідів, надання таким категоріям осіб соціальних послуг, надання іншої допомоги. Найзначущішими з них є Українське товариство сліпих (УТОС), Українське товариство глухих (УТОГ) та Національна асамблея людей з інвалідністю”, – перерахував експерт.
Він зазначив, що Національну асамблею створили 2001 року, коли Україна вже була незалежною, а УТОС і УТОГ дісталися у спадок від СРСР.
“Існування двох цих організацій і принцип їх фінансування не змінилися за попередні десятиліття – і УТОС, і УТОГ живуть переважно на дотації від держави. Ще деяку частину коштів їм вдається отримати від благодійників та місцевих органів влади. Потрібно зазначити, що УТОГ і УТОС – окрім того, що одержують державне фінансування, мають також власність – нерухомість, виробничу базу – підприємства і – найважливіше – людський ресурс. Тільки за офіційними даними, в УТОС перебуває приблизно 32,5 тис. членів, а в УТОГ – майже 40 тис. Тобто можна сказати, що ці організації мають необхідний ресурс для того, щоб діяти ефективно, було б бажання. Проте навіть головною своєю метою УТОГ і УТОС декларують реалізацію заходів соціально-трудової, медичної та професійної реабілітації людей з інвалідністю – громадян України, які не можуть конкурувати на ринку праці. Щоправда, із важливим застереженням. Роблять це за підтримки держави, а відповідно, за гроші платників податків”, – написав Голобуцький.
Експерт підкреслив, що в розвинених західних демократіях давно створено повноцінний інструментарій для того, щоб громадські організації, зокрема й людей з інвалідністю, могли залучати кошти – не тільки і не стільки з держбюджету, а й з інших джерел, розвиватися, реалізовувати довгострокові проєкти допомоги та підтримки певних груп громадян.
“Ідеться про ендаументи. Такі фонди є в усіх провідних університетах і наукових центрах США та Європи. Саме із цих фондів фінансують наукові дослідження, виплачують стипендії та фінансують гранти для найталановитіших дітей, батьки яких не мають можливості оплатити дороге навчання. Ендаумент – це цільовий фонд, який наповнюють із різних джерел: державний і місцеві бюджети, пожертвування, благодійні внески, технічна допомога. Цими ресурсами розпоряджається керівна компанія, перед якою стоїть завдання не тільки розподіляти кошти донорів, а й забезпечувати одержання доходу завдяки інвестуванню коштів. Ендаументи можуть інвестувати свої кошти з метою одержання прибутку. Водночас увесь одержаний дохід має бути спрямовано на користь тих організацій, для підтримки яких його створювали”, – пояснив він.
Однією з важливих переваг такої системи Голобуцький вважає прозорість.
“Це те, чого зовсім немає в УТОС і УТОГ. Спробуйте зайти на їхні сайти. Там ви не знайдете не те що стратегії розвитку на найближчі кілька років. Там немає фінансової звітності, не публікують результатів перевірок, якщо такі проводили, а річні звіти про діяльність УТОГ, наприклад, зводяться до публікації фотографій із заходів. Тобто про жодну прозорість навіть не йдеться. Можливо, непрозорість УТОС і УТОГ можна пояснити тим, що сама система державного фінансування не передбачає суворої звітності і прозорості від організацій, які фінансують із бюджету”, – припустив політолог.
Він повідомив, що в серпні цього року Фонд соціального захисту інвалідів уперше провів відкритий публічний конкурс на фінансування проєктів громадських організацій інвалідів.
“Щоправда, проєкти, подані на конкурс, фінансували за залишковим принципом, адже приблизно 80% із майже 90 млн грн було спочатку розподілено між УТОГ, УТОС та Нацасамблеєю людей з інвалідністю. Тут треба зазначити, що на частину з решти 14 млн грн УТОГ і УТОС також подали свої проєкти й навіть виграли на першому етапі. І це до того, що проєкти, із якими ці організації йшли на конкурс, уже фінансують із держбюджету! Ну як тут не згадати знамените “ласкаве теля двох маток ссе”? А що там про заборону подвійного фінансування з держбюджету? Ні, не чули. Такі преференції для УТОГ і УТОС збережуть ще наступного року. А вже 2022-го вони також зобов’язані будуть презентувати свої програми на державне фінансування“, – підкреслив Голобуцький.
Він доходить висновку, що немає сенсу продовжувати “конвульсії радянської системи” і необхідно її змінювати: забезпечити рівні можливості для всіх реально робочих неурядових організацій у цій сфері, створити додаткові інструменти для розвитку і підвищення ефективності та прозорості, рівні можливості доступу до державного фінансування.
