У Державній митній службі України продовжують спалахувати нові скандали. Після серпневої відставки вже другого за пів року голови ДМСУ, Ігор Муратов продовжує безжально відкривати корупційні гнійники, якими знову покрилося все тіло відомства. В останньому інтерв’ю ексголова ДМСУ заявив, що після суто політичного рішення міністра фінансів про його звільнення українська митниця виявилася захопленою рейдерами із групи впливу нинішнього голови департаменту протидії митним правопорушенням та контрабанді Ігоря Резніка.
У першому інтерв’ю виданню “Деловая столица”, опублікованому 28 вересня 2020 року, Ігор Муратов пояснив причину своєї відставки. За його словами, він був незручним для групи корупціонерів, інтереси якої лобіював колишній заступник Муратова Андрій Павловський.
Саме з нього, за словами інтерв’юйованого, після зміни керівників половини митних пунктів країни і жорсткого знищення всіх контрабандних схем, відразу після відставки Муратова, на українській митниці почалося стрімке відродження “офісу контрабанди”.
Наприкінці серпня 2020 року Кабмін поклав тимчасове виконання обов’язків голови ДМСУ на Павловського, який миттєво почав надолужувати те, що нібито йому не вдавалося зробити за Муратова. А саме – повернути на митницю і розставити на головні посади потрібних людей, які і стали кістяком нового “офісу контрабанди”.
Передусім у “справу” повернули Ігоря Резніка, який за Муратова був заступником начальника координаційно-моніторингової митниці, людину з величезним корупційним шлейфом, який поспіхом пішов у декретну відпустку після появи в нового голови ДМСУ достатньо неприємних до нього запитань з усіма потенційними для нього наслідками.
Відразу після звільнення Муратова і призначення Павловського Резнік повернувся, обійнявши через фіктивний конкурс посаду керівника головного підрозділу, який контролює контрабандні схеми на митниці, – департаменту протидії митним правопорушенням та контрабанді. Саме Резніку доручили очолити новий “офіс контрабанди” і швидко відродити корупційні схеми оформлення вантажів, які б давали багатомільйонні тіньові доходи.
“Кадри – головний інструмент реалізації митної корупції”
Для виконання цього завдання Резніку створили всі умови. Зокрема, вирішили питання з кадрами, які, за словами Муратова, є головним інструментом реалізації митної корупції. За тиждень після його відставки, 28 серпня 2020 року, ДМСУ провела загалом 15 фіктивних конкурсів на посади керівників всіх департаментів і гоовних відділів Держмитслужби.
Переможцями всіх цих конкурсів стали люди Резніка.
У принципі, весь кістяк нового “офісу контрабанди” обирали за однією схемою. Винятком не став і його ватажок. Заявки на участь у конкурсі подало 24 людини. До співбесіди допустили тільки Резніка. Резюме інших 23 кандидатів без пояснення причин не розглядали.
Співбесіду з Резніком проводила в.о. директора департаменту управління персоналом в неробочій на той момент структурі апарату ДМСУ Ірина Цимбал, яка не мала жодних правових підстав і повноважень проводити співбесіди з кандидатами на посади в чинну структуру апарату ДМСУ.
До того ж сама Ірина Вікторівна в цей момент теж брала участь у конкурсі на посаду начальника департаменту управління і розвитку персоналу, у якому, безумовно, теж перемогла.
У підсумку за місяць роботи новопризначених корумпованих посадовців Муратов дав друге інтерв’ю, у якому заявив, що група Резніка фактично зробила рейдерське захоплення української митниці. “Офісу контрабанди” вдалося цілковито взяти під свій контроль “турецький потік” одягу і взуття, повернувши відібране після програшу на президентських виборах Петра Порошенка право монопольного імпортера одіозному контрабандисту Вікторові Шерману.
Що буде далі, Муратов публічно прогнозувати не береться, проте ілюзій щодо Резніка не має.
“Я не слідчий і не прокурор, але багато з того, що про Резніка пишуть, правда”, – каже ексголова ДМСУ, звільнений міністром фінансів Сергієм Марченком за “недостатньо швидке проведення реформ”.
Корупційний шлейф Резніка
А пишуть про Ігоря Резніка дійсно багато. І правда, дійсно, не дуже солодка. За освітою Резнік є медпрацівником із дипломом про повну загальну середню освіту.
У графі “спеціальність” зазначено – “медсестра”. Вдало “вийшовши заміж” за доньку керівника райадміністрації Центрального району Харкова (вона ж – суддя одного з районних судів міста), Резнік розпочав стрімке кар’єрне зростання в Харківській митниці, швидко дослужившись до посади заступника із контрабанди.
Пташеня із гнізда Романа Насірова, який тимчасово, на початку 2019 року, очолював Херсонську, а в лютому – квітні 2019 года – Миколаївську митницю. На той час ДБР розслідувало порушення під час оформлення ввезення мінеральних добрив на Миколаївській митниці, унаслідок чого держава втратила 162,7 млн грн. Претензії до посадовця мали також Генпрокуратура, МВС і НАБУ.
На їхню адресу надійшов запит від народного депутата Роберта Горвата із претензіями щодо цілої групи товарів (931 позиція), які незаконно ввозили в Україну без сплати мит. Резніка звинувачували у вільному пропуску на територію України 31 групи російських товарів. Вантажі належали ПП “Укрхімтрест”, ТОВ “Белор Україна”, ТОВ “Вібо-Транс” та кільком іншим фірмам-імпортерам.
Окрім того, Резніка підозрювали у причетності до крадіжки понад тисячі тонн контрабандного ячменю зі складу в Миколаєві на початку квітня 2019-го. Затриманий на митниці ячмінь, який намагалося нелегально ввезти ТОВ “ЮГ-Резерв” через ТОВ “Ніка Транс Логістика”, Резнік віддав на зберігання у складах ТОВ “Аскет Шиппінг”. А 5 квітня з’ясували, що весь ячмінь таємничим чином зник.
Але “вишенькою на торті” махінацій митника Резніка стала історія із ввезенням бокситів на територію Миколаївського глиноземного заводу. Начальник митниці дозволив ввозити боксити в режимі перероблення, що призвело до ухиляння від сплати власником підприємства, російським олігархом, наближеним до Путіна, Олегом Дерипаскою податків до держбюджету України в розмірі 1,3 млрд грн.
2016 року Резнік злетів кар’єрними сходами до посади в.о. директора департаменту боротьби з митними правопорушеннями центрального апарату ДФС. Тоді відомством керував Роман Насіров. Олександр Дубінський доводив у своєму розслідуванні, що Резніка на таку високу посаду призначили за квотою одіозного соратника Порошенка Ігоря Кононенка.
Ще одним “ангелом-охоронцем” Резніка виявився Володимир Скоробогач – “король м’ясної контрабанди Харкова”, який свого часу фінансував проросійський “Оплот”. Скоробогач був тісно пов’язаним з ексрегіоналом Віталієм Хомутинником.
“Із призначенням Резніка у Хомутинник під контролем опинилася значна кількість митниць і цілих напрямів імпорту. Менеджером цього бізнесу є Володимир Скоробогач – заступник голови Харківської обласної ради. Вони працюють разом уже протягом багатьох років, за різних урядів користуючись статусом фактичних розпорядників митниці. В Україні митницю завжди контролювала не держава, а “рішали”, які встановлюють свої тіньові правила гри. У Хомутинника вже чимало своїх людей у ДФС, і тепер він підсилює свої позиції, – писав ще один мій колега, журналіст Юрій Бутусов, додавши, що Резніку дали місце не випадково. – Усе вказує на те, що він – ставленик так званого “офісу” – групи високопосадовців на чолі з депутатом від БПП Олександром Грановським. Саме “офіс” донедавна тримав у руках усі нитки контрабанди у країні”.
На службі у “слуг”?
Наразі найбільш інтригує питання про те, як на інтерв’ю ексголови ДМСУ Ігоря Муратова відреагують в Офісі президента України і його партії “Слуга народу”, яка з чесними обличчями на білбордах іде перемагати на чергових виборах.
Ніяк не збагну, необхідні ще вимога з боку Володимира Зеленського до Кабміну і силових структур щодо термінових посадок корумпованих митників більше не актуальна чи це все із серії “якщо не можеш побороти корупцію, очоль її”?
Джерело: Vlad Sydorenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
