Ольга Ольхова народилася в Луцьку, але вже два десятиліття мешкає у Києві. Вона кандидатка наук із соціальних комунікацій, доцентка кафедри кіно-, телемистецтва КНУ імені Тараса Шевченка, керівниця відділення суспільних комунікацій Київської малої академії наук, авторка трьох поетичних книг. А ще вона – авторка хештегу #тут_луцько, який став одним із брендів міста. На презентації своєї нової поетичної книги – «Русла зап ясть» вона призналася, що про інші міста має десь з десяток поезій, а ось про рідне місто – до 50-ти. І лише у Луцьку вона читає ось цей вірш, рядки із якого і стали хештегом та брендом: «…І стільки простору — що вибухають крила, а розминутись — аж ніяк — завузько! Куди б я звідси тільки не ходила, я тут удома. І мені тут ЛУЦЬКО».
На презентацію нової книги через карантинні обмеження прийшли лише близькі і ближні та давні поціновувачі таланту Ольхової. Свої поезії вона читала під музичний супровід піаніста Сергія Колесніка з Києва. Були аплодисменти, спогади, захоплення, та атмосфера, яка надихає і автора, і слухачів на особливий настрій, коли «луцько» – спокійно, душевно і просто добре. Як презентує сама Ольга, книга «Русла зап’ясть» – «збірка інтимної лірики, видана у форматі арт-буку у видавництві Саммит-книга. Це глибоко метафоричні та проникні тексти, укладені у ритми розділів та символічно римовані «родимками»; чорно-білі світлини, зняті на плівку та перетворені на яскраві ілюстрації; поєднання кольору та чорно-білого виміру. Книжка, наповнена власною атмосферою та чуттєвістю, резонує різними почуттями та спостереженнями за плином часу й місцин». Але, крім ліричної поезії, публіка захоплено сприймала і такі рядки: «Мої всі дерева корінням вростали в криївки. Птахи мої всі у вирій літали в Сибір. Чи цього не досить? Я ж не взялася нізвідки, щоб чути на кожен сердечний удар — «перебір»?».
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
