Ми у Фундації DEJURE усвідомлюємо, що робота цієї ВККС є квантовим стрибком порівняно з тим, що відбувалося з оцінюванням суддів за попереднього складу Комісії (з тими результатами можна ознайомитися за посиланням). До однозначних здобутків чинного складу ВККС можна записати, зокрема, адекватний і погоджений з Громадською радою доброчесності графік кваліфікаційного оцінювання, затверджені спільні з ГРД індикатори, які вказують на недоброчесність суддів, а також зміни до регламенту, які уможливили нормальну спільну роботу двох інституцій.
Однак таки маємо питання, бо в цьому наша функція як вочдогів реформи. Через критику окремих рішень, підходів і мотивації Комісії хочемо спонукати її підвищити якість роботи. Ми сподіваємося, що конструктивну критику сприймуть адекватно і вона сприятиме виправленню тих негативних тенденцій, які ми побачили.
Комісія ігнорує погоджені нею ж критерії невідповідності судді показникам доброчесності й професійної етики, не пояснюючи причин
Відповідно до п. 2 Переліку спільних індикаторів ВККС і ГРД, прикладом недоброчесної поведінки вважають «отримання у подарунок, безкоштовне користування або зі значною знижкою ліквідного майна».
Практика Комісії показала, що вона не бачить проблем у тому, що судді проживають за усними домовленостями у квартирах (будинках) людей, які не є їхніми родичами, зокрема, на умовах сплати комуналки. Комісія також не вважає, що таке користування є подарунком у розумінні Закону «Про запобігання корупції». Ніякої аргументації такого підходу в рішенні Комісії побачити не вдалося (див., наприклад, рішення щодо суддів Шинкаренко, Бєлкіної). Аргумент, що надання житла в безоплатне користування є подарунком у розумінні антикорупційного законодавства, проігнорували також у рішенні щодо судді Атаманової. ВККС ніяк не відреагувала на нього і в рішенні Колегії, і в рішенні ВККС у пленарному складі. Для об’єктивності додамо, що у випадку судді Атаманової ВККС усе ж мотивувала, чому вона пристала на позицію судді. Утім це не змінює факту, що Комісія залишила поза увагою ознаки порушення антикорупційного законодавства, на які вказувала ГРД. Це, до речі, суперечить судовій практиці. Скажімо, можна звернути увагу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2023 у справі 757/50993/23-п, де подарунком у розумінні антикорупційного законодавства було визнано користування за очевидно заниженою ціною квартирою ексголовою Верховного Суду Всеволодом Князєвим.
Всеволод Князєв
Ставлення до п. 4 Спільних індикаторів є ще одним прикладом того, як Комісія ігнорує погоджені критерії: «Суддя допускав дії (бездіяльність) або ухвалював рішення, обумовлені політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством, або мав економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні (неухваленні) певного рішення».
Характерним зразком є рішення Комісії щодо судді Капітонова. У висновку ГРД звернула увагу, що суддя у складі колегії виправдав т. зв. голову Верховного Суду «ДНР» за звинуваченням в участі у діяльності терористичної організації. Це рішення згодом скасувала апеляція, яка ухвалила обвинувальний вирок, підтриманий Верховним Судом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, вказав, що оцінка доказів судом першої інстанції «була необ’єктивною та однобокою» та додав ще кілька неприємних для першої інстанції епітетів. Утім попри позицію вищих судів, ВККС відмовилася давати оцінку цьому судовому рішенню, оскільки не має таких повноважень. Незрозуміло, щоправда, чому ВККС відмовилась оцінювати дії судді під час ухвалення цього рішення, які суди вищої інстанції охарактеризували як необ’єктивні й однобокі. Неясно також, чому ВККС запропонувала п. 4 як спільний індикатор недоброчесної поведінки, якщо вона не вважає себе вправі давати оцінку діям судді під час ухвалення резонансного рішення, оцінку якому вже дали суди вищих інстанцій.
Роман Маселко: «Поки наші ЗСУ тримають оборону на фронті, ми в тилу повинні також працювати для держави, аби не зрадити їх»
Комісія толерує масову негативну практику судової тяганини у справах про п’яне водіння, даючи можливість уникнути покарання
У значній частині висновків ГРД звертала увагу ВККС на те, що судді допускають судову тяганина й ухвалюють безвідповідальні рішення у справах про притягнення до відповідальності водіїв за нетверезе водіння, яка призводить до дуже негативних наслідків. Раніше ми вже писали про випадок, коли в Києві під колесами сміттєвоза загинула мати й була серйозно травмована дитина через водія у стані сп’яніння, якого вже двічі притягали до відповідальності, проте він зберіг право керування. Відомо також про значні корупційні ризики й багатьох притягнутих до кримінальності відповідальності суддів за отримання хабарів у таких справах.
Як правило, у висновках ГРД йдеться про десятки справ, де той чи інший суддя не ухвалив рішення у встановлений законом строк, через що справу закривали за строками. При цьому ГРД звертала увагу на те, що судді часто ухвалювали рішення наступного дня або через кілька днів після спливу строків. Утім в усіх випадках опублікованих Комісією рішень ВККС завжди знаходила привід якось виправдати суддю. Навіть коли Комісія погоджувалася з наявністю певних порушень (див. рішення щодо суддів Луньової, Гуцол, Литвинюк), це ніколи не ставало підставою визнати суддю невідповідним займаній посаді. Що характерно, Комісія часто не розглядає кожного випадку окремо, пристаючи на позицію суддів щодо наявності кількох узагальнених причин для нерозгляду справи вчасно. Такі «узагальнення» створюють ілюзію вмотивованості рішення Комісії в кожному конкретному випадку. З цього можна зробити єдиний висновок, що Комісія не бачить проблеми в судовій тяганині, яка призводить до уникнення відповідальності водіями напідпитку.
Засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
Нова ВККС приховує мотиви прийняття рішень про рекомендацію звільнити недоброчесних суддів
За два місяці кваліфоцінювання ВККС прийняла 10 рішень про невідповідність суддів займаній посаді. Однак жодного досі не опублікувала. Тож громадськість (включно з ГРД) позбавлена можливості зрозуміти, які порушення Комісія вважає достатніми для звільнення. Це також виключає можливість перевірити, наскільки Комісія послідовна у своїх підходах.
Хто хоче взяти під контроль Верховний Суд і чим це нам загрожує?
У значній частині рішень Комісія не викладає жодних мотивів відхилення висновків ГРД
Частина рішень колегій ВККС не містить жодних мотивів відхилення висновків ГРД. Такі рішення побудовані за схемою: 1) виклад позиції ГРД; 2) виклад пояснень судді; 3) перехід Комісії до виставлення балів. Тож Комісія уникає власних оцінок обставин, про які повідомила ГРД, і пояснень судді (див., зокрема, рішення щодо судді Гончаренка).
Є також випадки, коли Комісія відхиляє аргументи ГРД про порушення однією фразою як такі, що «не підтвердилися», й не викладає мотивів такої оцінки. Прикладом тут є рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді Радуцької. У своєму висновку ГРД вказувала, що суддя Радуцька була причетна до незаконного переслідування учасників мирних зібрань під час подій Революції гідності, не повідомила про це в декларації доброчесності, а також висловила ряд інших претензій, які Комісія детально переповіла у своєму рішенні. А потім відповіла одним реченням. Незрозуміло, навіщо було витрачено стільки грошей і часу на формування нової Комісії, якщо вона дозволяє собі мотивацію такого рівня. Для об’єктивності зазначимо, що ця проблема притаманна лише деяким колегіям ВККС. Але тенденція, як кажуть, неприємна і кидає тінь на роботу всього органу, у тому числі й тих, хто виконує свою роботу добре.
Суддя Лариса Радуцька розглядає справу про напад на журналістів 18 травня під час мітингу опозиції (Вадима Тітушка, Сергія Приходька та Михайлом Пшука на фотокора газети «Коммерсант-Украина» Владислава Соделя і кореспондентку «5-го каналу» Ольгу Сніцарчук) .
В окремих випадках Комісія ухвалює рішення, зловживаючи узагальненнями, що позбавляє можливості зрозуміти позицію щодо тих чи інших порушень
Прикладом такої негативної практики є рішення колегії Комісії щодо судді Молодецького. За обставинами справи ГРД надала комісії висновок з кількома пунктами й додаткову інформацію, яка може впливати на оцінку судді за критеріями доброчесності й професійної етики. Ці обставини Комісія оцінила як такі, що «впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності та враховані при оцінці показників професійної етики та доброчесності». Однак яку саме інформацію Комісія врахувала (визнала релевантною), зрозуміти неможливо (рішення ГРД містить два пункти висновку і два пункти додаткової інформації).
Отже, у роботі нової ВККС є чимало серйозних недоліків. Дуже сподіваємося, що Комісія їх виправить. Бо йдеться не про окремі випадки оцінювання суддів, а загальну практику, від якої залежать результати судової реформи.
Михайло Жернаков: «В Україні є ще багато суддів з російським громадянством. Усе, що більше за 0, — уже забагато»
